Ваша правда, пані Танко. Це запозичення з російської, яке в'їлося вже в наше мовлення. Частково ми вже говорили про нього в
цій темі. Гадаю, подібно до слів
наймати й
винаймати можна було б
позичати й
випозичати. І заклад, де б нам
випозичали, а ми б
позичали якісь речі, годилося б називати
випозичальнею, або
позичальнею. Хоч у мові художньої літератури й поточному мовленні слова
наймати й
винаймати,
позичати й
випозичати, певна річ, тотожні. Це, зокрема, підтверджує і СУМ, фіксуючи обидва значення дієслова
позичати:
1) Брати що-небудь у когось у тимчасове користування:
[quote]До вбогого йди сорочки позичати, а до багатого ніколи не йди (Матвій Номис);
Фросина Данилівна була змушена розповісти, як цілий рік вчила його, як позичала у людей підручники (Антін Хижняк);
[Князівна:] Позич мені на часок свою драну одежу; я тобі заплачу ще й одежу верну (Іван Нечуй-Левицький);
— Я до вас забігла лопати позичити (Остап Вишня);[/quote]
2) Давати що-небудь комусь у тимчасове користування.
[quote]— Побіжу до знакомого пивоварника, чи не позичить діжечки... (Марко Вовчок);
— Ти, Валентине Павловичу, не обижайся. У нас теж дещо приховано. Можем і тобі позичити, як хочеш (Григорій Тютюнник).[/quote]