У Олени Теліги у вірші "Безповторне свято": [quote]А дивне серце - п'яне і завзяте - Відчує певність, мов нехибну шпаду. Мій день єдиний! Неповторне свято! Найвищий шпиль - і початок до спаду! [/quote]
Шпада — це холодна зброя, що її сьогодні ми називаємо чомусь шпагою. Звідки в назві взялося г, важко сказати. Слово запозичене з італійської мови, де воно звучить spada. У слов'янських мовах трапляється то шпага, то шпада. До шпаги тяжіють південнослов'янські мови (крім, здається, словенської) й російська. До шпади — західнослов'янські й словенська. Староукраїнські й старобілоруські словники теж фіксують тільки шпаду. Тож перетворення шпади на шпагу сталося або в південнослов'янських мовах, або в російській.
Шпада — це холодна зброя, що її сьогодні ми називаємо чомусь шпагою. Звідки в назві взялося г, важко сказати. Слово запозичене з італійської мови, де воно звучить spada. У слов'янських мовах трапляється то шпага, то шпада. До шпаги тяжіють південнослов'янські мови (крім, здається, словенської) й російська. До шпади — західнослов'янські й словенська. Староукраїнські й старобілоруські словники теж фіксують тільки шпаду. Тож перетворення шпади на шпагу сталося або в південнослов'янських мовах, або в російській.
Я у Луцьких гродських книгах читав, що "шкоти (шотландці) шпадами ятки подерли" десь у нас, здається в Луцьку. Були шотландські купці.