«Нещаслива пригода на двірци. В суботу по полудни около пів до 4. год. стала ся на головнім двірци у Львові пригода, котрої жертвою впало людске житє. Секцийний робітник Йосиф Кльос, замешкалий в Рудниках, вскочив в галі на ступень поїзду, котрий відходив до Мостиск о год. 3.45, а пересував ваґони через галю. Кльос скочивши стратив рівновагу і впав зі ступеня під колеса поїзду, котрі розтрощили єму удо і лоханю (мидницю) так, що внаслідок упливу крови нещасливий в кілька хвиль опісля помер» («Руслан», с. 3).
Що таке удо, лоханя (мидниця), галя?
Удо і лоханя
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад
Удо і лоханя
Удо — стегно. Слово фіксує Етимологічний словник української мови. У формі вуда вживається в деяких білоруських говірках. А лоханя — очевидно, таз, бо в дужках подано тлумачення мидниця (в сучасному літературному написанні — мідниця). У Галичині мідницею називали не лише мідний таз, а взагалі таз. Назву, певно, перенесли й на частину тіла, що її в наукових текстах пробували називати лоханею.
А гал (галя) — мабуть, поспіх. Пам'ятаєте в Котляревського:
Звідси й нагальний.
А гал (галя) — мабуть, поспіх. Пам'ятаєте в Котляревського:
[quote]Тепер же думаю, гадаю,
Трохи не годі і писать;
Ізроду пекла я не знаю,
Нездатний, далебі, брехать;
Хіба, читателі, пождіте,
Вгамуйтесь трохи, не галіте,
Піду я до людей старих,
Щоб їх о пеклі розпитати,
І попрошу їх розказати,
Що чули од дідів своїх.[/quote]
Звідси й нагальний.
Удо і лоханя
Де почитати такі тексти?