Віра Вовк “Абеткова плетениця на карнавал”
Пані Віра крепко сплела!
А
Будь він архонт, будь він аргат,
Будь він алмаз, будь він ахат.
Серед амфібій він – адут,
І азаров, і азімут.
У преферансі він – Ас,
А на базарі – Ананас.
Знайшов тлумачення. Може уточните?
Архонт – вища службова особа
Аргат – схоже, що кізяк
Ахат – з буддизму
Адут – козирь
Азаров – ?
Ас – туз.
Абетка Віри Вовк
Модератори: Танка, vitaly1, Листопад
Абетка Віри Вовк
Трохи не так, пане Селиде.
Архонт — це і справді високий урядовець, а от аргат — це робітник, наймит;
алмаз і ахат — самоцвіти (ахат — це, як на мене, агат).
Що таке адут, азаров і азімут, треба ще з'ясовувати.
Архонт — це і справді високий урядовець, а от аргат — це робітник, наймит;
алмаз і ахат — самоцвіти (ахат — це, як на мене, агат).
Що таке адут, азаров і азімут, треба ще з'ясовувати.
Абетка Віри Вовк
Абетка пані Віри не така, як у всіх.
Б
Якийсь байтала-вірйшомаз
Витрачує баєчний час
На баляндраси й баналюки;
Бабак багріє з тої штуки.
Це так, якби на бегемота
Напала на балет охота.
В
Усі вайли та вередії,
Похвальної нездатні дії:
Воліють вальси-вихиляси,
Ще й вергунами радо ласять.
Ніби й не можна вимагати:
Бо ж йолопи — не винуваті...
Г
Серед птахів гординя —
гайстер,
А гая — між усіх галайстер.
Кожен гультяй бува галанець
І з галабурди робить танець:
Усіх на глуз загоготати
Й розтерши на гамуз, глодати.
Ґ
Ґердан не прикрасить горилі,
І не споганить ґедзь газелі;
Гавоти ґава не танцює,
І ґрегіт ґреготу не чує;
Ґримаса ґринджі не прожене,
А ґроґ загріє морожене.
Д
Ті, хто не любить джеренделі,
Доносять плітки для новелі,
А дуропляси і дендери
Вживають дойдів до афери,
Щоб їй догану доліпити
Й без дерези добряче жити.
Е
П'янких емоцій еліксір,
Етюд естетики, повір.
То Ева — наша прапрамати
Навчила ерос шанувати.
За ницість почуттів, екзорта
Експресом евакує чорта!
Є
Якийсь єхидний єретик
Усмішкою єдвабить лик,
І, мов єрарх-євангелист,
Єлеєм маже хитрий хист;
Євшану нюхати не вміє
І про сусідську єдність піє.
Ж
Жебрак жезла, жадний
жерделі,
Жадібний на похвальні трелі,
Він — жабоїд, жерун жахливий:
Шукає захисту в жаливі.
Як жариво йому не миле.
Скажіть: хто з жаждою
щасливий?
З
Якби за заздрощів пороки
Ставали люди зизоокі,
Може, завмерли б їхні звіди,
І жили б згідно, як сусіди.
Бо всякі здогади з'їдливі —
Зізла бур'ян на їхній ниві.
Б
Якийсь байтала-вірйшомаз
Витрачує баєчний час
На баляндраси й баналюки;
Бабак багріє з тої штуки.
Це так, якби на бегемота
Напала на балет охота.
В
Усі вайли та вередії,
Похвальної нездатні дії:
Воліють вальси-вихиляси,
Ще й вергунами радо ласять.
Ніби й не можна вимагати:
Бо ж йолопи — не винуваті...
Г
Серед птахів гординя —
гайстер,
А гая — між усіх галайстер.
Кожен гультяй бува галанець
І з галабурди робить танець:
Усіх на глуз загоготати
Й розтерши на гамуз, глодати.
Ґ
Ґердан не прикрасить горилі,
І не споганить ґедзь газелі;
Гавоти ґава не танцює,
І ґрегіт ґреготу не чує;
Ґримаса ґринджі не прожене,
А ґроґ загріє морожене.
Д
Ті, хто не любить джеренделі,
Доносять плітки для новелі,
А дуропляси і дендери
Вживають дойдів до афери,
Щоб їй догану доліпити
Й без дерези добряче жити.
Е
П'янких емоцій еліксір,
Етюд естетики, повір.
То Ева — наша прапрамати
Навчила ерос шанувати.
За ницість почуттів, екзорта
Експресом евакує чорта!
Є
Якийсь єхидний єретик
Усмішкою єдвабить лик,
І, мов єрарх-євангелист,
Єлеєм маже хитрий хист;
Євшану нюхати не вміє
І про сусідську єдність піє.
Ж
Жебрак жезла, жадний
жерделі,
Жадібний на похвальні трелі,
Він — жабоїд, жерун жахливий:
Шукає захисту в жаливі.
Як жариво йому не миле.
Скажіть: хто з жаждою
щасливий?
З
Якби за заздрощів пороки
Ставали люди зизоокі,
Може, завмерли б їхні звіди,
І жили б згідно, як сусіди.
Бо всякі здогади з'їдливі —
Зізла бур'ян на їхній ниві.
Абетка Віри Вовк
БАЙТАЛА - 1. ледащо, ледар 2. тюхтій 3. гультяй (М.Й.Онишкевич "Словник бойківських говірок")
БАЛЯНДРАСИ - СУМ;
БАБАК - СУМ;
БАГРІТИ - СУМ;
БАЄЧНИЙ - від слова "байка"?
Абетка Віри Вовк
Так, пані Танко. Але в цьому контексті під байкою слід розуміти казку, тобто баєчний — тут: казковий. А от наголос у цьому слові на другому складі властивий хіба що невеликій частині українських говірок. З'явився він, на мою думку, під впливом польської, де всі слова мають наголос на передостанньому складі. Як сучасні, як і допогромні українські словники фіксують лише один наголос — баєчний (колись баєшний)
Абетка Віри Вовк
Хотів у декілька стовпчиків, та не витанцювалось.
I
Питання істинне в істот:
Інтеліґент, чи ідіот?
Іконокляст, чи ієрей?
Чи інквізитор, враг ідей?
Для преси - ідол без інфляцій:
Не забувай ілюмінацій!
Ї
Їжак - тварина пожиточна,
Їздець - їдун в їдальні точний,
Їжак ласує повзунами,
Їздець - борщем і пирогами.
Одне і друге їсти можна,
Та смак на дане - не тотожний.
К
У зазіхайла на кавратку -
Напарфумована краватка.
Кебету має кожен сват,
Та конокрад - не курохват.
У казні вже малий гультяй,
В кіно - великий калабай.
Л
Літаврам не збудить лінюхи,
Під ливень потягни за вухо!
Він ладен лежки серед хати
Ліниві пироги вминати!
Ломака вчить манерів ланця,
Що ледар до роботи й танця.
M
Не мандарини, ні маркізи
Всі мочиморди й мисколизи;
Вживають мазгу й мухомори,
Хоч не маґістри, ні доктори.
Хай мародери, що в столиці,
Махлюють сяйвом мухориці!
H
Набрехам фах не набридає,
Бо наволоч - доробок краю!
А іншим пухне надро вуха
З намеків злобної надмухи.
(Як хтось когось багном
нав'ючить,
Навзаєм прийме неминуче.)
О
Опасистим обичай - горе,
Коли приходять на обзори,
Бо хто охочий для огуди
Із облазнем іти між люди?
Остане сісти на ослоні
І опухатися в оплони.
П
У парку пава пишнопера
Гадає, що вона - Венера:
«Погане з пін безпере тіло...
Я - палахке панікадило!»
Пусті ті павині ідеї:
Краса є в павича, не в неї.
Р
Ревнивець не живе без руху
І робить з рахкавки ропуху;
Роздол уміє роз'ятрити
Й безрадісно на світі жити.
Розбурхавши домашній рай,
З розсади не зросте розмай.
С
Сірома гине без сивухи,
Слимак убожнює ропуху,
Свистить сова на сарабанду,
І славить свирень салямандру.
Сумнівні ті смаки й звичаї,
Та над усіми сонце сяє.
I
Питання істинне в істот:
Інтеліґент, чи ідіот?
Іконокляст, чи ієрей?
Чи інквізитор, враг ідей?
Для преси - ідол без інфляцій:
Не забувай ілюмінацій!
Ї
Їжак - тварина пожиточна,
Їздець - їдун в їдальні точний,
Їжак ласує повзунами,
Їздець - борщем і пирогами.
Одне і друге їсти можна,
Та смак на дане - не тотожний.
К
У зазіхайла на кавратку -
Напарфумована краватка.
Кебету має кожен сват,
Та конокрад - не курохват.
У казні вже малий гультяй,
В кіно - великий калабай.
Л
Літаврам не збудить лінюхи,
Під ливень потягни за вухо!
Він ладен лежки серед хати
Ліниві пироги вминати!
Ломака вчить манерів ланця,
Що ледар до роботи й танця.
M
Не мандарини, ні маркізи
Всі мочиморди й мисколизи;
Вживають мазгу й мухомори,
Хоч не маґістри, ні доктори.
Хай мародери, що в столиці,
Махлюють сяйвом мухориці!
H
Набрехам фах не набридає,
Бо наволоч - доробок краю!
А іншим пухне надро вуха
З намеків злобної надмухи.
(Як хтось когось багном
нав'ючить,
Навзаєм прийме неминуче.)
О
Опасистим обичай - горе,
Коли приходять на обзори,
Бо хто охочий для огуди
Із облазнем іти між люди?
Остане сісти на ослоні
І опухатися в оплони.
П
У парку пава пишнопера
Гадає, що вона - Венера:
«Погане з пін безпере тіло...
Я - палахке панікадило!»
Пусті ті павині ідеї:
Краса є в павича, не в неї.
Р
Ревнивець не живе без руху
І робить з рахкавки ропуху;
Роздол уміє роз'ятрити
Й безрадісно на світі жити.
Розбурхавши домашній рай,
З розсади не зросте розмай.
С
Сірома гине без сивухи,
Слимак убожнює ропуху,
Свистить сова на сарабанду,
І славить свирень салямандру.
Сумнівні ті смаки й звичаї,
Та над усіми сонце сяє.
Абетка Віри Вовк
Кавратка, -ки, ж. 1) Кружка. А всипте мені кавратку меду! 2) Церковная кружка для сбора пожертвованій.
Б.Грінченко "Словарь української мови"
А от що таке "калабай"?
У Григорія Аркушина в "Словникові західнополіських говірок" знайшла:
МАЗГАТИЙ - повнолиций.
Абетка Віри Вовк
А от що таке "калабай"?
Слово бай з тюркської: багатий, вельмиповажний .
Кала, у перекладі з Арабської, - фортеця, кістяк, силуєт, загальний вигляд, фортефіковане місто, місто.
У переносному значенні слово калабай означає: успішний і символізуючий багатство.
У Віри Вовк калабай розглядаємо як - успішний.
Слово мухор, мухар по-бурятськи означає «тупик», «кінец», «край чогось»
Махлюють сяйвом мухориці > Махлюють сяйвом тупика
Слово бай з тюркської: багатий, вельмиповажний .
Кала, у перекладі з Арабської, - фортеця, кістяк, силуєт, загальний вигляд, фортефіковане місто, місто.
У переносному значенні слово калабай означає: успішний і символізуючий багатство.
У Віри Вовк калабай розглядаємо як - успішний.
Слово мухор, мухар по-бурятськи означає «тупик», «кінец», «край чогось»
Махлюють сяйвом мухориці > Махлюють сяйвом тупика
Абетка Віри Вовк
На закінчення.
Т
Мов тхором тхне весілля
й тризна:
То від табаки вся трутизна!
Тарган від неї туманіє...
На багновище вся надія:
Нехай смакують п'явки й раки
Табаку й торгаша табаки.
У
На учту запросив удав:
На гостя апетит дістав.
Унаду на упій являє,
Хто уксус і узвар мішає.
Уклін з усмішкою - упора
Від упиря і прокурора.
Ф
Факір на цвяхах любить спати,
Фальцетом—фанфарон співати.
Так фарисей, як фараон
Мають свій фах і свій фасон,
Бо флажолет, як і флояра, —
То не фаґот і не фанфара.
Х
Хабарників і хитрунів.
Що мають люд за баранів,
Хапуг, харцизів, хрунів, хамів
Поласкотати б батогами,
Щоби навчилися хлоп'яги
Достойні стати хліба й браги.
Ц
Царює в нашім царстві цвеник,
Здавалося: цілитель, цадик.
За цундру він без суду й кари
Цибанить гривні та доляри.
Як ти не цимбал, май засаду:
Не забавляйся в ціцібабу!
Ч
Для добрих друзів —
чарів чашка,
Нечемна часом чарабашка.
То - не чардаш, не черепашка,
То - не шарманка, не частушка,
Бо чаркувати з вами буде
Чарівна чара, честь без луди.
Ш
Для шалапутів-шанталанців –
Тільки штовхан, шинок і танці.
Та шелихвостів шумовина
Дурніша шершнів у шипшині.
Коли навчаться врешті штовби
Хоч шаг від звичаю й шаноби?
Щ
Щасливий щигл, що на весні
Щедротно роздає пісні;
Так завжди ласкою налитий,
Хто ладен щедрістю щастити,
Бо щезник - скнира небувала,
Що й від щедрівки дає драла.
Ю
О юносте! Ти - цвіт створіння!
Юнак— найкраще сотворіння,
І тільки юлка тут юртує,
Що юним коням треба збруї:
В юзі каляються без бурси...
До купелі, всі юрзи-мурзи!
Я
Усі ядучі яничари —
Язва народу, ядовари,
А їхня ябеда - ядуга,
Що має недруга за друга.
Ярижку марять засівати.
Геть, гаспиди, з чужої хати!
Бразилія
1921 рік
Т
Мов тхором тхне весілля
й тризна:
То від табаки вся трутизна!
Тарган від неї туманіє...
На багновище вся надія:
Нехай смакують п'явки й раки
Табаку й торгаша табаки.
У
На учту запросив удав:
На гостя апетит дістав.
Унаду на упій являє,
Хто уксус і узвар мішає.
Уклін з усмішкою - упора
Від упиря і прокурора.
Ф
Факір на цвяхах любить спати,
Фальцетом—фанфарон співати.
Так фарисей, як фараон
Мають свій фах і свій фасон,
Бо флажолет, як і флояра, —
То не фаґот і не фанфара.
Х
Хабарників і хитрунів.
Що мають люд за баранів,
Хапуг, харцизів, хрунів, хамів
Поласкотати б батогами,
Щоби навчилися хлоп'яги
Достойні стати хліба й браги.
Ц
Царює в нашім царстві цвеник,
Здавалося: цілитель, цадик.
За цундру він без суду й кари
Цибанить гривні та доляри.
Як ти не цимбал, май засаду:
Не забавляйся в ціцібабу!
Ч
Для добрих друзів —
чарів чашка,
Нечемна часом чарабашка.
То - не чардаш, не черепашка,
То - не шарманка, не частушка,
Бо чаркувати з вами буде
Чарівна чара, честь без луди.
Ш
Для шалапутів-шанталанців –
Тільки штовхан, шинок і танці.
Та шелихвостів шумовина
Дурніша шершнів у шипшині.
Коли навчаться врешті штовби
Хоч шаг від звичаю й шаноби?
Щ
Щасливий щигл, що на весні
Щедротно роздає пісні;
Так завжди ласкою налитий,
Хто ладен щедрістю щастити,
Бо щезник - скнира небувала,
Що й від щедрівки дає драла.
Ю
О юносте! Ти - цвіт створіння!
Юнак— найкраще сотворіння,
І тільки юлка тут юртує,
Що юним коням треба збруї:
В юзі каляються без бурси...
До купелі, всі юрзи-мурзи!
Я
Усі ядучі яничари —
Язва народу, ядовари,
А їхня ябеда - ядуга,
Що має недруга за друга.
Ярижку марять засівати.
Геть, гаспиди, з чужої хати!
Бразилія
1921 рік
Абетка Віри Вовк
баналюки — те саме, що й банелюки;
гайстер — чорногуз, лелека;
гая — як на мене, загайна людина, маруда, забара;
галайстра — натовп, юрба;
галанець — хлюст, джигун, чепурун;
галабурда — бешкет;
на гамуз — на друзки;
ґердан — жіноча й чоловіча прикраса з бісеру;
ґринджа — сніг із дощем, хвища (згідно з ЕСУМ);
дендера — дурман (тут, як на мене, назву рослини перенесено на людину, пор. дурман, туман, бовдур);
дойда — тямуща людина, дока (дойдів — діалектна форма родового відмінка множини; сучасна літературна норма — дойд);
дереза — тут: сварка;
екзорта — повчальна проповідь;
єдвабити — гадаю, авторський неологізм, похідне від єдваб;
євшан — запашний степовий полин;
жерделя — дика абрикоса, мореля, часом — просто абрикоса, мореля;
жалива — кропива;
жариво — жаристе багаття (тут, найпевніше, просто жар);
зизоокий — косоокий;
іконокляст — іконоборець;
пожиточний — корисний;
калабай — гультяй, нероба;
мазга — мізки;
мухориця — комар;
надро — внутрішня частина;
оплін — частина воза й саней.
рахкавка — земноводна тварина, подібна до ропухи.
гайстер — чорногуз, лелека;
гая — як на мене, загайна людина, маруда, забара;
галайстра — натовп, юрба;
галанець — хлюст, джигун, чепурун;
галабурда — бешкет;
на гамуз — на друзки;
ґердан — жіноча й чоловіча прикраса з бісеру;
ґринджа — сніг із дощем, хвища (згідно з ЕСУМ);
дендера — дурман (тут, як на мене, назву рослини перенесено на людину, пор. дурман, туман, бовдур);
дойда — тямуща людина, дока (дойдів — діалектна форма родового відмінка множини; сучасна літературна норма — дойд);
дереза — тут: сварка;
екзорта — повчальна проповідь;
єдвабити — гадаю, авторський неологізм, похідне від єдваб;
євшан — запашний степовий полин;
жерделя — дика абрикоса, мореля, часом — просто абрикоса, мореля;
жалива — кропива;
жариво — жаристе багаття (тут, найпевніше, просто жар);
зизоокий — косоокий;
іконокляст — іконоборець;
пожиточний — корисний;
калабай — гультяй, нероба;
мазга — мізки;
мухориця — комар;
надро — внутрішня частина;
оплін — частина воза й саней.
рахкавка — земноводна тварина, подібна до ропухи.