У словнику, справді, багато що потрібно доопрацьовувати. Зокрема так і не вирішена проблема з величезним масивом слів, не доступних широкому загалу, але наявних у кеші. Ваш закид якраз частково з цим і пов’язаний. Ось гумовик. Ґума в словнику теж уже є, дякую за помічену неузгодженість.
Але з літерами Г і Ґ проблеми я б не робив. Вона існуватиме для тих, хто до ладу не знає української орфографії. Утім, як я встиг помітити, не знає її передусім той, для кого вона неважлива, хто на неї, даруйте, чхати хотів.
Словник.нет не є ресурсом, що регламентує правопис, для цього є орфографічний словник. Цей словник – тлумачний, до того ж науково-популярний. Тому тут можуть подаватися й ненормативні з погляду вимог сучасної літературної мови елементи, оскільки в словнику трапляється і діалектна лексика, й жаргонна тощо, написання якої нерідко суперечить орфографічним канонам.
Щодо уніфікації запитів на г і ґ, то як тоді бути, приміром зі словами на кшталт грати і ґрати, гніт і ґніт? Що має видати на такий запит словник? В одній статті абсолютно різні слова, навіть не омоніми? Ґ – повноцінна літера української абетки, і носій мови повинен знати, коли й де її слід уживати відповідно до чинного правопису. Дискримінувати десятиліттями упосліджувану букву надалі, йдучи на поступки елементарному невігластву, не бачу жодного сенсу. За цією логікою, щоб усякий користувач міг знайти шукане слово, не знаючи при цім, як воно пишеться, слід передбачити можливість віднайдення, скажімо, слова РЕЧИТАТИВ і за запитом РЕЧЕТАТИВ – така помилка типова для багатьох. Те саме стосується й апострофа.