радикала/радикалу

[Selyd]

Хочу впевнитись. Бо в словниках одностайність відсутня.
Радикала - стосовно політики,
радикалу - кореня в математиці.

[Танка]

Більшість словників подає закінчення -а. Це і тут (у довіднику "Дзвона чи дзвону?", і у "Російсько-українському математичному словникові" (Ф.Карачун, О.Карачун, Г.Гульчук), і в СУМі.
Якщо проаналізувати математичні терміни - іменники чоловічого роду, то всюди, здається, закінчення -а, -я, а не -у, -ю (тощо).
.

[Дмитро]

Певна річ, коли йдеться про людину, то в родовому відмінкові однини треба вживати закінчення -а — радикала. З математичним терміном трохи складніше. Коли йдеться про математичний знак, що позначає добування кореня, то, безперечно, треба вживати закінчення -а — радикала (пор. плюса, мінуса, ікса, ігрека, ієрогліфа, дефіса). Закінчення -у хочеться вжити лише тоді, коли говориш про результат добування, але й тут словники нормують закінчення -а (мабуть, за аналогією до українського відповідника — кореня). Але факторіалу (бо добутку). Проте диференціала, інтеграла (хоч я й не розумію, чим вони відрізняються від факторіалу). Отож маємо плутанину, бо в Чинному правописі (див. § 48, п. 2, ж та § 48, п. 3, ж, з) чітко не розмежовано самих термінів. Часто-густо на закінчення форм родового відмінка таких іменників впливає не правило, а мовна практика. Однак зафіксованого в Правописі (наприклад, синуса) мусимо дотримуватися, хоч чудово розуміємо, що синус — не конус. Мовознавцям, певно, легше було всім малозрозумілим термінам надати закінчення -а (-я), ніж глибше дослідити зміст термінів. Хоч-не-хоч, але вони мають це зробити, бо така невизначеність є не лише в математиці, а й, приміром, у будівництві та архітектурі. Словники фіксують фронтону (але антаблемента), коридору, холу (але вестибюля), ґанку, порталу (але портика), декору (але ордера).