на протязі чи протягом

[Savo]

Якщо вірити Іванові Огієнку, то упродовж (впродовж) вживається лише коли йдеться про відстань, довжину. З категорією часу треба вживати протягом, за, під час.

Коли вірити нашій художній літературі (і доогієнківській теж), на позначення часових понять впродовж теж уживалося.

Ось та ще ось.

Не можна ж пов’язувати корінь цього слова тільки зі словом довжина (у першому значенні).
Той самий корінь і в слові довго. Його значення наводити, гадаю, зайве.

[********]

Коли вірити нашій художній літературі (і доогієнківській теж), на позначення часових понять впродовж теж уживалося.

Ось та ще ось.

Отож і я про те.

[стожари]

Якщо узагальнити все вищесказане,то правильно говорити: Впродовж вихідних я буду вільний.
Ріже мені воно вухо...
Мелодійності нема.
Ну і фіг з нею,зате граматично вірно /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />)))

[Savo]

Якщо узагальнити все вищесказане,то правильно говорити: Впродовж вихідних я буду вільний.
Ріже мені воно вухо...
Мелодійності нема.
Ну і фіг з нею,зате граматично вірно /smile.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":)" border="0" alt="smile.gif" />)))

Не тіко граматично правильно, а й логічно, і щодо змісту /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />. Ну а вухо різати може й від того, що на протязі постояли /wink.gif" style="vertical-align:middle" emoid=";)" border="0" alt="wink.gif" />
Хоч ніхто не боронить казати й протягом вихідних, і просто у вихідні, й під час них... Мова багата: обирайте, що до душі й, зокрема, не завдає болю вухам.

[Основознавець]

Якщо узагальнити все вищесказане,то правильно говорити: Впродовж вихідних я буду вільний.
Ріже мені воно вухо...

Напишіть упродовж — більш милозвучно.

Мова багата: обирайте, що до душі й, зокрема, не завдає болю вухам.

Мова-то багата, але не завжди бувають слова абсолютно тотожні одне одному. Тому існують синоніми. Наприклад, словом обрав усі намагаються зловживати, замість тривіального вибрав, як і Ви, між іншим. Але це, напевно, тонкощі, які рідко цікавлять навіть класиків, я вже мовчу про мовознавців, чи-ба пак-то простий люд.

[стожари]

Savo Дата Учора, 23:18
Не тіко граматично правильно, а й логічно, і щодо змісту .

ВІРНИЙ, -а, -е. 1. Який заслуговує на довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. // Який відзначається відданістю. // чому. Який незмінно дотримується чого-небудь, не зраджує. 2. розм., рідко. Те саме, що правильний 1; правдивий, точний. 3. розм., рідко. Те саме, що неминучий; певний. 4. у знач. ім. вірні, -них, мн., рел. Про людей, які неухильно дотримуються догматів якоїсь віри, релігії; правовірні.

То не ПРАВИЛЬНО казати ВІРНО? /sad.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":(" border="0" alt="sad.gif" />

[********]

Напишіть упродовж — більш милозвучно.
Мова-то багата, але не завжди бувають слова абсолютно тотожні одне одному. Тому існують синоніми. Наприклад, словом обрав усі намагаються зловживати, замість тривіального вибрав, як і Ви, між іншим. Але це, напевно, тонкощі, які рідко цікавлять навіть класиків, я вже мовчу про мовознавців, чи-ба пак-то простий люд.

Шановний п. Основознавцю! А чим Вам не до вподоби слово обрав? І обирати, і вибирати мають синонімічні значення: Тим вона й багата, наша мова, що має незвичайну кількість слів-синонімів, які по праву вживати будь-кому, навіть простому люду.

[Основознавець]

То не ПРАВИЛЬНО казати ВІРНО? /sad.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":(" border="0" alt="sad.gif" />

У тому й річ. У словнику можуть писати те саме, що, але це ніколи не означає, що слова взаємозамінні в будь-якому контексті. Ж різниця між правильна і вірна людина є. Але це тонкощі, тому можете з чистою совістю вживати вірно у значені правильно.

Шановний п. Основознавцю! А чим Вам не до вподоби слово обрав? І обирати, і вибирати мають синонімічні значення: Тим вона й багата, наша мова, що має незвичайну кількість слів-синонімів, які по праву вживати будь-кому, навіть простому люду.

А Антоненко-Давидович просто так писав про різницю між цими словами?

[********]

ВІРНИЙ, -а, -е. 1. Який заслуговує на довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. // Який відзначається відданістю. // чому. Який незмінно дотримується чого-небудь, не зраджує. 2. розм., рідко. Те саме, що правильний 1; правдивий, точний. 3. розм., рідко. Те саме, що неминучий; певний. 4. у знач. ім. вірні, -них, мн., рел. Про людей, які неухильно дотримуються догматів якоїсь віри, релігії; правовірні.

То не ПРАВИЛЬНО казати ВІРНО? /sad.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":(" border="0" alt="sad.gif" />

Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний
Прикметник вірний і прислівник вірно з якогось часу не тільки витискають з ужитку інші, відповідніші слова, а й набирають невластивого їм значення. Не тільки в діловій мові, а й у сучасних художніх творах ми часто натрапляємо на ці слова в значенні «правильний, певний»: «Учинити напад на аеродром − це все одно, що повести на вірну загибель сотню бійців»; «Дрімлюга знайшов вірний шлях»; «Ти стоїш на вірній дорозі»; «Сама глибинами серця відчувала − вірно робить син» .
А тим часом в українській класиці й фольклорі цих слів уживали в далеко вужчому значенні, надаючи їм поняття тільки відданості: «Ой вийди, вийди, дівчино моя вірная» (народна пісня); «Без вірного друга великая туга» (прислів'я); «Хто вірно кохає, той часто вітає» (М. Номис).
Якщо в фразі йдеться не про відданість, а про правильність, слушність, правдивість, тоді треба вдаватись до інших прикметників і прислівників: «А щоб певна була правда, − нехай шлях покаже» (Т. Шевченко); «Землі своєї зелень і блакить любив я серцем і на схилі віку хотів про це правдиво повістить» (М. Рильський); «Не раз, заблудившись, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям» (О. Донченко); «Надія теж не докучала розпитами. Також відкладала до слушного вільнішого часу» (Я. Баш); «Сьорбаючи чай, Артем чекав на слушну хвилину...» (А. Головко).
З цих прикладів само собою випливає, що в наведених на початку фразах слід було написати: «на певну загибель», «правдивий шлях», «на правильній (на правдивій) дорозі», «слушно робить син».
Іноді поряд із прикметниками правильний, поправний уживають і прикметника вірний у таких висловах: вірний переклад, вірний рисунок (малюнок), цебто − відповідний ориґіналу, натурі, точний (Словник за редакцією А. Кримського).

[Savo]

усі намагаються зловживати, замість тривіального вибрав

Чому ж обов’язково намагаються зловживати? Не припускаєте, що це може бути природний несвідомий вибір людини на рівні мовного чуття?

То не ПРАВИЛЬНО казати ВІРНО? /sad.gif" style="vertical-align:middle" emoid=":(" border="0" alt="sad.gif" />

Так, словник наводить і значення "правильно" в гаслі слова вірно. Утім гляньте на стилістичні позначки біля цього слова – розм., рідко. Ніде правди діти – є вже таке значення в українській мові, утім наразі доречність (а отже, й правильність) його вживання стилістично диференціюється. Тобто якщо розшифрувати ті словникові позначки, то розуміти їх слід так: . Інде воно сприймається як стилістичний огріх.
Ну а у вашій фразі "зате граматично вірно" таки помилка, бо граматика побудована на певних правилах, а не на вірі.