Допомога - Пошук - Користувачі - Календар
Повна версія: Всеукраїнський диктант національної єдності
Форум СЛОВНИКa.ua > Основний форум СЛОВНИК.НЕТ > Різне
Дмитро
Усі, хто писав 9 листопада радіодиктант, можуть звірити свій варіант з оригіналом, оприлюдненим на сайті Національної радіокомпанії України.
SS.
Не розумію, чому назву радіодиктанту не взято у лапки. Це ж назва пісні про яку цей текст і розповідає. Як на мене, мало би бути "Червона рута"
Га?
Листопад
Цитата(SS. @ 16.11.2011, 17:01) *
Не розумію, чому назву радіодиктанту не взято у лапки. Це ж назва пісні про яку цей текст і розповідає. Як на мене, мало би бути "Червона рута"
Га?


Автори тексту радше акцентують не на назві пісні, а на образі - чар-зілля...
Дмитро
Мене теж дуже кортіло поставити там лапки. Насилу стримався. smile.gif
В останню мить дійшов висновку, що назва стосується до самого чар-зілля. Тож погоджуюся із думкою пані Листопад.
Мені не зовсім зрозуміла пунктуація в реченні:
Цитата
Пісню "Червона рута" написав Володимир Івасюк – дев’ятнадцятирічний студент Чернівецького медичного інституту.

Чому в ньому тире, а не кома? Адже, відповідно до п. 7 § 121 Чинного правопису прикладку в кінці речення слід виділяти тире лише тоді, коли перед нею можна, не змінюючи змісту, вставити а саме. Як, приміром, у другому реченні третього абзацу чи в останньому реченні диктанту, де прикладка уточнює, звужує, сказати б, зміст означуваного слова. А коли прикладка вказує на рід діяльності людини, то її, гадаю, слід відокремлювати комою. Тире в таких випадках, як на мене, — авторський розділовий знак.
SS.
Цитата(Листопад @ 16.11.2011, 16:18) *

Автори тексту радше акцентують не на ..., а на ... - ...

Бачте, як все суб'єктивно. Ні, українську граматику мені не підкорити ...

Цитата(Дмитро @ 16.11.2011, 18:02) *
Мені не зовсім зрозуміла пунктуація в реченні:
Чому в ньому тире, а не кома? ... Тире в таких випадках, як на мене, — авторський розділовий знак.

І я про те саме. Контрольний диктант не може містити неоднозначності.


Дмитро
Цитата(SS. @ 16.11.2011, 16:01) *

Не розумію, чому назву радіодиктанту не взято у лапки. Це ж назва пісні про яку цей текст і розповідає. Як на мене, мало би бути "Червона рута"
Га?

Слухав учора коментар Олександра Авраменка, автора диктанту. Пан Олександр каже, що лапки в заголовках не ставляться. Хіба що назва, яку зазвичай беруть у лапки, становить лише частину заголовка. Наприклад, Історія "Червоної рути". Хоч мені, правду кажучи, було б дивно, якби я, наприклад, прочитавши заголовок Фантазія, дізнався з тексту, що йдеться про дитячий гурт "Фантазія".
Що ж до тире між прізвищем і родом діяльності людини, то пан Олександр сказав, що те речення нічим не відрізняється від двох інших, бо а саме можна поставити перед будь-якою поширеною прикладкою. Тоді чому в Правописі в розділі "Кома" прикладку називано просто прикладкою, а в розділі "Тире" уточнено, що йдеться лише про прикладки, перед якими можна поставити а саме?
SS.
Цитата(Дмитро @ 8.12.2011, 14:26) *

Слухав учора коментар Олександра Авраменка, автора диктанту. Пан Олександр каже, що лапки в заголовках не ставляться. Хіба що назва, яку зазвичай беруть у лапки, становить лише частину заголовка.
Хтось колись вирішив, що чомусь лапки в заголовках не ставляться. Чи це так автору правила подобалось, чи його дружині. Але дивно, що читач дізнається про що саме написано під заголовком публіцистичного тексту лише після того, як прочитає сам текст.

Тобто правило без логіки, його потрібно просто тупо вчити.

А за інформацію дякую.
Валентин
Вона підкорила Європу
Якось Іван Тургенєв – славетний російський класик – звернувся до Тараса Шевченка, аби той порекомендував, кого з прозаїків читати, щоб вивчити українську мову. Відповідь була такою: «Марка Вовчка. Він один знає нашу мову». Цей факт, погодьтеся, дуже переконливий.
Шістнадцятирічна Марія Вілінська – красуня, розумниця, дочка російського дворянина живе в Орлі. Звичайно ж, вона не знає, що буквально через сім років стане знаменитою українською письменницею та ще й з викликом підписуватиме свої твори чоловічим псевдонімом Марко Вовчок. Якби тоді дівчині хтось сказав про це, вона, напевно, тільки розсміялася б: для цього треба принаймні знати українську мову.
Одружившись з Опанасом Марковичем, Марія не без його допомоги (а він був українським етнографом) досконало вивчає українську, а вже через шість років створює народні оповідання, що принесли їй славу в Європі. Їх перекладають чеською, данською, німецькою та іншими мовами, а повість «Маруся» стала класичним твором французької дитячої літератури, витримавши майже двадцять видань.

Конкурсне питання про український народ і народ України
Український народ – українці; народ України – громадяни України.
Танка
Цитата(Валентин @ 9.11.2012, 16:11) *

Відповідь була такою: «Марка Вовчка. Він один знає нашу мову».


Це було прочитано як одне (а не два) речення, тому перед "він" має бути кома або тире. Я написала тире.
Валентин
Цитата(Танка @ 9.11.2012, 17:12) *

Це було прочитано як одне (а не два) речення, тому перед "він" має бути кома або тире. Я написала тире.

Диктор був дуже поганий. Краще б прочитав Бойко. Я спочатку поставив кому-тире, але потім вирішив замінити на двокрапку, бо кома-тире - заскладно для такого диктанта.
Валентин
Ой, дурницю впоров. Це в іншому місці. А тут, де ви кажете, я поставив крапку, коли він перечитував. Втім, це не велика помилка.
Дмитро
Твердо певен, що ніхто з активних дописувачів нашого форуму не припустився граматичних помилок. Отож, пане Валентине, у Вас їх теж немає.
Що ж до пунктуації, то на неї, здається, хибують усі. І не тому, що не знають, а тому, що є місця, де автори Правопису дають нам право діяти на наш розсуд. Пишу диктант уже не перший рік, але завжди припускаюся якихось пунктуаційних помилок. Той рік помилка в моєму диктанті була лише одна. Про неї я розповів трохи вище. Цей рік автор диктанту ще раз наголосив, що ніяких авторських розділових знаків у тексті нема. Коли так, то всі відокремлені прикладки в цьогорічному диктанті (славетний російський класик з найпершого речення і красуня, розумниця, дочка російського дворянина з першого речення другого абзацу) годиться, на мою думку, виділяти комами (див. § 118, п. 14 Чинного правопису), бо вони стоять усередині речення. До того ж у другому реченні другого абзацу була ще одна прикладка — чоловічим псевдонімом Марко Вовчок. Судячи з інтонації читця, вона не відокремлена, бо павзи перед нею він не робив. Але як тоді її виділити? Я поставився до неї як до підпису, а не як безпосередньо до псевдоніма, узявши її в лапки. Уявім собі це речення в такій формі:
Цитата
Звичайно ж, вона не знає, що буквально через сім років стане знаменитою українською письменницею та ще з викликом підписуватиме свої твори «Марко Вовчок».

Гадаю, тут без лапок не можна. Як, наприклад, і в подібному до обговорюваного реченні:
Цитата
Вона підписувала свої твори словом «правда».

А як правильно, хто його знає. Краще б, звісно, автор зробив перед прикладкою павзу — тоді б ми сміливо на підставі § 121, п. 7 поставили тире.
Хотів ще висловити свої сумніви щодо прямої мови. Не пам’ятаю, на жаль, чи речення, що має пряму мову, складену з кількох речень, під час диктанту вчителі читають як одне, чи все тут залежить від кількості речень у прямій мові. Якщо читають як одне, а в прямій мові може бути скільки хочеш речень, то Ваш варіант, пане Валентине, на мою думку, найумотивованіший — «Марка Вовчка. Він один знає нашу мову». А якщо в прямій мові має бути тільки одне речення, то Правопис зобов’язує ставити нас в наведеному реченні двокрапку (див. § 120, п. 2 Чинного правопису): «Марка Вовчка: він один знає нашу мову».
Останній складник останнього речення другого абзацу теж, здається, можна було сприйняти як пряму мову. З авторової інтонації важко було зрозуміти, чи це пряма мова, чи все ж таки причина сміху героїні. Я так само, як і Ви, спинився на другому варіанті. Але в тій причині мені з голосу читця вчулася хоч і слабка, проте оклична інтонація. Тож наприкінці речення я поставив знак оклику.
А тепер про те, що може мати кілька варіантів написання, не порушуючи правил. Пряму мову Тараса Шевченка можна було записати й з абзацу (на жаль, теж не пам’ятаю, чи попереджають про такі абзаци під час диктанту, чи ні):
Цитата
— Марка Вовчка. Він один знає нашу мову;

— Марка Вовчка: він один знає нашу мову.

Вставні речення можна відокремлювати і комами, і тире, і навіть брати в дужки. Коли які розділові знаки ставити, автори Чинного правопису чітко не розмежували. Наприклад, § 118, п. 11, де йдеться про вживання ком, і § 121, п. 14, присвячений тире, різняться лише словами «поширена група» щодо вставних слів. Що воно за одна, ніхто не знає. Як приклад уживання тире наведено речення:
Цитата
... Топольський — молодий чоловік, але — на думку пана посла — надзвичайно талановитий і солідний (Маковей).

Невже ми слова «на мою думку», «на Вашу думку», «на думку письменника» тощо відокремлюємо тире? Здається, тут стало б і ком. Чи від того, що ми письменника чемно назвемо паном, група вставних слів зробиться поширеною? А як відрізнити вставні речення, що їх треба відокремлювати комами, від тих, що їх належить відокремлювати тире? Відповіді в Правописі нема. § 123, п. 2, який регламентує вживання дужок, так само нічого нового не додає:
Цитата
У дужки беруть вставні слова та вставні речення, подані як додаткові уваги до тексту.
Але в прикладі «А тоді зопалу — не встигло радіо попередити! — вернулися морози», наведеному в пункті про вживання тире, слова «не встигло радіо попередити!» також, на мою думку, сприймаються як додаткова увага. Отакі вони — неавторські розділові знаки!.. Проте, я, пане Валентине, як і Ви, взяв речення «а він був українським етнографом» у дужки. Чому? Суто інтуїтивно. А ще, мабуть, тому, що запав мені в пам'ять зі шкільної лави Шевченків рядок «А ми малі були і голі», взятий в дужки.
Хто має ще які міркування, пишіть. А перевірити свої здогади ми зможемо вже завтра, 12 жовтня, бо саме цього дня мають оприлюднити текст диктанту на сайті Українського радіо.
Дмитро
На сайті Національної радіокомпанії України оприлюднено текст Усеукраїнського диктанту національної єдності.
Валентин
Цитата(Дмитро @ 11.11.2011, 18:55) *

Усі, хто писав 9 листопада радіодиктант, можуть звірити свій варіант з оригіналом, оприлюдненим на сайті Національної радіокомпанії України.

Не бачу там тексту диктанту


Знайшов. Розчарований.
Вона підкорила Європу

Якось Іван Тургенєв, славетний російський класик, звернувся до Тараса Шевченка, аби той порекомендував, кого з прозаїків читати, щоб вивчити українську мову. Відповідь була такою: «Марка Вовчка: він один знає нашу мову». Цей факт, погодьтеся, дуже переконливий.
Шістнадцятирічна Марія Вілінська, красуня, розумниця, дочка російського дворянина, живе в Орлі. Звичайно ж, вона не знає, що буквально через сім років стане знаменитою українською письменницею та ще й з викликом підписуватиме свої твори чоловічим псевдонімом Марко Вовчок. Якби тоді дівчині хтось сказав про це, вона, напевно, тільки розсміялася б: для цього треба принаймні знати українську мову!
Одружившись з Опанасом Марковичем, Марія не без його допомоги (а він був українським етнографом) досконало вивчає українську, а вже через шість років створює «Народні оповідання», що принесли їй славу в Європі. Їх перекладають чеською, данською, німецькою та іншими мовами, а повість «Маруся» стала класичним твором французької дитячої літератури, витримавши майже двадцять видань.
Дмитро
Шановні друзі! 11 листопада 2013 року приблизно о 13 годині ми вчотирнадцяте писатимемо Всеукраїнський диктант національної єдності. Готуймося!
Валентин
Я написав так:
Піонер на ниві електроніки
Втілення ідеї дальнобачення – спільне колективне дітище багатьох учених і радіоентузіастів різних країн. Та вперше у світі створити повністю електронну систему передачі на відстань рухомого зображення і, крім того, навіть здійснити його практичну трансляцію, пощастило лише Борису Грабовському – сину поета Павла Грабовського.
1924 року він винайшов пристрій, що став основою передавальної телевізійної трубки: учений змусив промінь рухатися поверхнею надчутливої металевої пластинки, на яку проектувалося зображення. Незабаром наш земляк та його друзі отримали вітчизняний, а потім – міжнародний патент на винахід.
Минув час – і шістдесятирічний учений, на превеликий подив, читає в книжці Уїлсона, яка, можливо, потрапила йому до рук випадково, про те, що винахід, зроблений ним раніше, немовбито здійснили американці. Обурений несправедливістю, він розпочинає боротьбу, захищаючи не стільки особисту славу, скільки пріоритет вітчизняної науки й техніки.
Крапку в суперечках про авторство винаходу телебачення поставила ЮНЕСКО – спеціалізована організація ООН із питань науки, освіти, культури: вона юридично визнала першість за Борисом Грабовським.
Валентин Бендюг
Зима
На жаль, не писала, але якби писала, то "немовбито" написала б так: "немовби-то",

і ще б наставила ком, люблю це діло)))
Валентин
Не чув я ніякого знаку оклику.


Не чув я ніякого знаку оклику.
Минув час – і шістдесятирічний учений, на превеликий подив, читає в книжці Уїлсона, яка, можливо, потрапила йому до рук випадково, про те, що винахід, зроблений ним раніше, немовбито здійснили американці. (!) Обурений несправедливістю, він розпочинає боротьбу, захищаючи не стільки особисту славу, скільки пріоритет вітчизняної науки й техніки.
+++Я тут не міг бути уважним, бо мені хотілося гукати, що ту книжку Уїлсона йому могли показати тільки кагебісти!
Плескачик
Доброго дня!
Написав диктант з однією помилкою, а щойно побачив її ж у пана Валентина, тому вирішив поцікавитися думкою завсідників форуму: чи справді двокрапка після слова "трубки" недоречна? Мені здавалося, цей той випадок, коли друге речення доповнює зміст першого, розкриває, так би мовити, принцип роботи винайденого пристрою... А в оригіналі просто кома: http://www.nrcu.gov.ua/ua/1034/547607/
Який знак ставили ви?

Дмитро
Цитата(Гаррі Галлер @ 13.11.2013, 16:22) *

Доброго дня!
Написав диктант з однією помилкою, а щойно побачив її ж у пана Валентина, тому вирішив поцікавитися думкою завсідників форуму: чи справді двокрапка після слова "трубки" недоречна?

Бачите, хай хоч як запевняють нас у тому, що в тексті нема авторських розділових знаків, але вони там завжди є. Відповідно до правопису частини складносурядного речення можна відокремлювати і комою, і двокрапкою, і тире. Тож на місці тире чи двокрапки запросто можна поставити кому. Усе залежить від інтонації, пауз тощо. На можливості поставити кому або тире в реченні на кшталт "Дощ пройшов (...) і Київ зеленіє" наголосив сам пан Авраменко. За його словами, коли друга частина речення вимовляється піднесено (а саме так годиться вимовляти в нашому випадку, бо ж у кінці речення стоїть знак оклику!!!), ставиться тире. Що ж ми бачимо в оригіналі тексту? Звичайнісіньку кому. Те саме й з "трубкою". Там можна поставити як кому, так і двокрапку. Я, як і Ви, поставив двокрапку. Отож маю дві помилки: кому замість сподіваного тире і кому замість сподіваної двокрапки.
Але найбільше претензій хочеться висловити щодо самого тексту. Що воно за проява — "дальнобачення"! Адже нейтральні варіанти — далекий і близький. Саме від них і годиться творити складні терміни: далекобійний, далекосяжний, близькоспоріднений, далекосхідний, близькосхідний, далекомір тощо. Отож, слід було вжити далекобачення. Коли ж творити слова від стилістично маркованих дальній і ближній, то не треба забувати, що ці прикметники належать до м'якої групи. Перша частина складного слова в цьому разі має бути дальньо- або ближньо-. Звідки взялося дально-? Ми ж не кажемо синоокий, а тільки синьоокий. Відповідь проста: "дальнобачення" — недопереклад з російської. Другу частину слова переклали, а першу лишили як є.
А що таке дітище? Навіть радянський СУМ не фіксує цієї кальки. Це однаково, що українську дитину перекласти російською детина, а не ребёнок. Українською правильно казати дитя. На цьому наголошував ще Борис Антоненко-Давидович.
Ну й замість Уїлсон, Уїльям, Уатт краще все ж уживати Вілсон, Вільям, Ватт тощо.
Плескачик
Дякую! Цілком з Вами згоден. Також, як писав, звернув увагу на всяких "Уїлсонів"...
Валентин
Тут моє листування на ФБ з Романом Колядою:алентин Бендюг А хто чув той знак оклику?
11 листопада о 20:23 · Подобається

Роман Коляда я чув, але я сторона зацікавлена, тому не щитаєцця
11 листопада о 21:18 · Подобається

Валентин Бендюг Я потім, проаналізувавши текст, побачив, де його ставити, але в інтонації диктора я його не чув. Сам зміст тексту суперечливий. Борис Грабовський не народився в Україні, не в Україні зробив свій винахід і не в Україні помер та не в Україні похований. Він не був членом якоїсь там академії в Україні - УРСР. То якого біса його називати земляком, а його винахід - вітчизняним? І ще. Слухаючи, що книжка американця потрапила до його рук випадково, я хотів кричати, що ту книжку йому могли показати лише кагебісти! І що то за така єдність? Якась совкова.
11 листопада о 21:24 · Подобається · 1

Роман Коляда правильно! батька вислали в Сибір і син народився не в Україні - нахєрспляжа з переліку земляків! винахід зробив там, де була для цього технічна можливість, а не в степах України? дапішоввінклятийзапроданець!!!!! КГБ книжку показало? Могло й не показувати, так бий пмер бідака безіменним генієм. А так хоч на дещицю спробував ім"я своє захистити... і таких же ж до лиха "патріотів".... мені час від часу такі і в редакцію дзвонять, одне жидом (я, власне, не знаю, я в прадідів на цвинтарі, коли молюся за них, довідки про національність не питаю) називає, інше кричить про огиду де ні попадя.... Мені теж огидно! Огидно читати і слухати гівновиливи патріотів, що їм хтось не такий, а хтось не сякий. Все - емоційна тирада закінчилась.
11 листопада о 21:52 · Подобається · 1

Валентин Бендюг Ну, добре. Я за тих Ваших дописувачів, що називають Вас жидом (а що у тому поганого, якщо б жид?), не відповідаю. Я за те, що Грабовський українець, але не земляк. Не кожний українець земляк і не кожний земляк - українець. Це, здається, має бути зрозумілим, як білий день. Чи можна і на якій підставі назвати винахід вітчизняним? Якої вітчизни? То з таким успіхом винаходи американських українців теж треба вітчизняними назвати? Отут, нібито, мала б стати зрозумілою моя позиція щодо вітчизняності винаходу. Правильно його можна і треба назвати винаходом українця. Який знав, ким були його предки. Я геть не цураюся і навіть горджуся, що Борис Грабовський був українцем. Чи все зрозуміло, пане Романе?
11 листопада о 22:02 · Подобається

Роман Коляда Ні, не все. Мені ще не зрозуміло, навіщо влаштовувати широку ідеологічну дискусію довкола технічного, по суті тексту, яким є текст диктанту? І, до речі, так, я вважаю, що будь-який винахід зробленим українцем (якщо він бодай на дещицю таким почувався) на будь-якій території є до певної міри українським. Я вважаю, що Україна має право претендувати на історичний і культурний спадок Російської імперії і т.д. З Вашого дозволу, я б припинив цю дискусію.
11 листопада о 22:08 · Відредагований · Подобається · 1

Валентин Бендюг Текст диктанту не якогось там технічного, а ідеологічного. Хіба це не Ви анонсували? Національна єдність - це що таке? Ви можете вважати (я Вас у цьому підтримую), що кожне позитивне досягнення українців ми повинні знати і ним гордитися, як те роблять наші сусіди. Поляки нізащо не віддадуть Юліуша Словацького ні словакам, ні українцям, ні литовцям і навіть французам. Так і ми маємо робити щодо українців. Але українець і земляк - це не синоніми. Голда Меєр - наша землячка, але не українка.
11 листопада о 22:16 · Відредагований · Подобається · 1
Дмитро
Ваша правда, пане Валентине, текст цього року вийшов якийсь радянський і мовою, і змістом. Я це теж помітив. Мабуть, цензура і справді повертається unknw.gif
IgorKo
Не хочу повернення цензури як і совків у довільних їх проявах.
Це текстова версія — лише основний контент. Для перегляду повної версії цієї сторінки, будь ласка, натисніть сюди.
Русская версия Invision Power Board © 2001-2019 Invision Power Services, Inc.