Допомога - Пошук - Користувачі - Календар
Повна версія: про Хапка...
Форум СЛОВНИКa.ua > Основний форум СЛОВНИК.НЕТ > Різне
Лаврін
Отже, тема ся навіяна, знов, іншою темою - про "ступайку" (тив. на сусідній гілляці). Власне, вони пов'язані між собою, бо є в контексті твору Марка Вовчка "Як Хапко солоду відрікся". Гарна така, непозбавлена гумору й сатири вийшла у Марка Вовчка ця байка. (У бібіліотеці Укрцентру лежить вона вільно)

Так, над "ступайкою" вже стали розмірковувати, тож поїхали далі за чергою.

Отже, як ми там уже укмітили, жиється у пеклі всему чортячому кодлові тяжко. Ой, як тєжко! І то все жінота та винувата: спасу від неї ні на землі, ні в самому пеклі немає - так допікає чоловікові!
Цитата
...звісно, жінота; чи в селі, чи в пеклі – скрізь вона однаковісінька...

І ось ще де з "жіночим фактором" дідькам пекельним теж потрібно рахуватися.
Цитата
А в їх пеклі на той час мусили уживати люлечки, як наперсточки, бо у найстаршого пекельника, у самого верховоди, була жінка така виніжена, що й не сказати. «Нехай, – каже, – мені тільки болиголов пахне, а занюхаю тютюну – умлію!» Як сказала – в один мент по пеклі наказ: «В дрізочки люльки! На смітник тютюн!» А по тім наказі хто нишком закурить – нехай і сам верховода, – то зачує, ніби щось шелеснуло, зараз люльку ковть! і ковтне. Бісові то не вадить, а до того ще й то, що не маєш, де його краще сховати. Оце Хапку і в див та турецька люлька з цибухом.

Як бачимо, чорти-хлопи в пеклі - такі ж самі залежні від вигод усяких і витребеньок, як і його земні "побратими". Як си позакурюют файку, то дим аж, певно, з землі виходить! А ми тут думаємо-гадаємо, що то... торф'яники горять... І було б уже зовсім добре дідькови там у пеклі, якби не та жінка, що й під землею панує над чоловіком. Навіть чортячий верховода - найстарший пекельник! - мусить потурати забаганкам (хоч би і найхимернішим) своїй дружині, котра "така виніжена, що й не сказати". Бідака навіть сам мусить десь по закутнях у пеклі ховатися й курити, щоб де дружина не постерегла.

От і впала вдив молодому бісикові Хапку та чудернацька - бо турецька, заморська! - файка на довгім цибуху (що її було намальовано на дверях однієї крамниці, коли тому заманулося погуляти в місті й подивиться на міські звичаї): це ж треба таку довгу файку гальопово якось ховати, коли наспіє лихо у вигляді своєї дружини!
wink.gif
Лаврін
І ось яка подвійна вигода з такої файної файки на довгім цибуху.

Бо річ певна, що сидячи на долівці по-своєму, по-турецькому, склавши ноги калачем, турчинові так краще курити файку з довгим цибухом: не треба її підносити аж до самої твари, а йно той тонкий цибух - от тобі й вигода 1. А вигода 2 полягає в тім, що тим цибухом турчин може приборкати коханую дружину, котра "неначе наша, неслухняна і до того дуже проворна": "де вже отілому добродію, та ще сидячи калачем, запопасти таку дзиґу та по надобі на добрий розум її навернути; а як той його цибух у руці, то часом він і гарненько влучить... І те казать, треба ж і турчину якось запобігать тому лиху...".
Зображення
Лаврін
Твори Марка Вовчка загалом - окрім трагічно-комедійного, сатиричного забарвлення - славні своєю ориґінальною, автентичною, "фірмовою" прозою. Прошу зацінити один кавал з нашої байки.
Цитата
А того, бачте, аж у два кия взяло: одно, що кумові вареники та ліквори тиснуть, а друге – пече думка, що саме мав він на полювання поспішатись, мав, як йому приділено, уловляти по світі грішні душі та за справну роботу таку-сяку гарнесеньку цяцечку собі придбати, а він оце мусить лежать, як гнила колода. Вхоплять його ліквори – йому вже не до цяцечок, а відпустять ліквори, закипа жаль: оце ж придбаю цяцечку! Оце ж натішуся, як пес устудні!

Незрозумілі місця:
- у два кия взяло,
- тиснуть вареники і ліквори, вхоплять/відпустять ліквори,
- натішитися, як пес устудні - ??

Можна припустити, що "взяло у два кия" - це скрутило так, як би хто два кия застромив вам усередину. Хіба так?..

Вареники тиснуть, - то зрозуміло: переївся чолов'яга задужо тих вареників - от і розбух живіт.

А от ліквори тиснуть чи вхопили або відпустили, - то як треба розуміти?
Ліквор, як відомо з медицини, - спинномозкова рідина. (Більше можна прочитати тут і тут.)
Назагал виходить, що ліквор(и) (в нас ще можна почути, як кажуть старші люде - ліґвори) спричинняє і головний біль, і таке явище, як "маю тиск". Тому фразу "ліквори тиснуть" треба розуміти, як те, що болить голова або "є тиск". "Вхопили ліґвори" - то наглий приступ головного болю, "відпустили ліквори" - перестала боліти голова (або як то ще є - бухати в голові).

"Натішуся, як пес устудні" - ??
Устудні - у студні, студень - мороз, устудні - на морозі - ?
Що тут, іронія: натішитися, як пес на морозі - тобто так змерзнути, що й лап-ніг не чути під собою?
Чи, може, тут тре по-іншому якось розуміти?..
Лаврін
Отож, вертаймо до наших баранів, чи то пак чортів, котрим у пеклі ведеться також не солодко: є в пекельної нечисті своя ієрархія, свої гаспидські пани, підпанки, а є прості гаспидські сини.
Цитата
Знахар зараз раду дав.
(Давненько вже у пеклі знахарував, - знав, де яка хвіртка і на яку стежку).
- Ви, - каже, - підстарший у старшого, то, мабуть, усюди годящий - і в коло, і в м’яло, еге?
- То що? - скавучить.
- А ви, підстарший, орудуйте попідстаршим - ви його в коло і в м’яло!

Як бачимо, є в пеклі трохи й людського духу: дохтора, що взявся провадити свою дохторську практику в самому пеклі, можна вважати за правдивого відчайдуха. (Всі розуміють, що пробуваючи межи чортами, можна самому стати, як вони...)

А от що воно за "і в коло, і в м'яло"? Здається, це російське "и в хвост, и в гриву": тобто, нещадно когось експлуатувати, люто визискувати.
Звідки воно воходить: чому "коло", чому "м'яло"?
rostisslav
тут також
Лаврін
Цитата(rostisslav @ 29.5.2009, 8:30) *

тут також

Цитата (російською) з Вашого посилання.
Цитата
2.3.2. Значение ликвора
Функции ликвора многообразны. Известно, что функциональное состояние и деятельность головного мозга в значительной мере зависят от состава, физических и биологических свойств спинномозговой жидкости. Защитная функция ликвора проявляется в удалении продуктов распада нервных клеток и токсических веществ, идущих по системе нейрон — глия — эпендима — жел. мозг. Поддерживая постоянство состава среды, в которой функционируют нейроны мозга, церебро-спинальная жидкость выполняет гомеостатическую функцию. До настоящего времени не утратила своего значения теория, доказывающая значение ликвора как амортизирующего фактора, выполняющего роль «водяной подушки», обеспечивающей защиту нервных клеток от механических воздействий. Головной и спинной мозг как бы «плавают» в ликворе, и любое механическое воздействие, в частности удары умеренной силы, не вызывают повреждения вещества мозга.

Тобто, коли вже бити з силою по голові, то тоді вже аж буде відчутно: ліквор уже не замортизує удар. blink.gif
Лаврін
Проминаючи ґротескно-сатиричну парадиґму названої теми, варто зостановитися на психологічному аспекті, який "тонкою червоною лінією" проступає чи не в усіх творах Марка Вовчка.

Одним із таких психологічних творів можна вважати оповідання, чи радше оповідку "Дяк".
Починається вона ось так.
Цитата
I
Звався він Тиміш Іванович і був дяком у нашій церкві. До нас тоді його надано, як у Макухах спразнили церкву, то звідти він переведений.
[...]

Про мене, вже в тих двох реченнях автор настроює свого читальника на певний лад розуміння своєї прози.
***
Цитата
Не зважаючи на те, що Марко Вовчок писала твори дуже різних форм, перше визнання - і одразу серйозне - прийшло до неї, як до майстра короткої прози. Наприклад, "Сестра" і "Козачка"- твори, які увійшли в найперший збірник оповідей Марка Вовчка, але саме він вперше привернув до неї увагу Т. Шевченка, І. Тургенєва., М. Некрасова. А "Інститутка", "Три долі", "Павло Чорнокрил" - це вже період розквіту майстерності, коли письменниця розробляє жанри психологічної повісті та оповідання. Приблизно у той же час вона пише історичну повість-казку "Кармелюк" - мені здається, цей твір стоїть дещо окремо від решти. Хоча б тому, що це не зовсім повість - як на мене, це справжня поезія, записана прозою. Втім, манері М. Вовчка взагалі притаманна глибока поетичність - внутрішня. Як здатність малою кількістю слів виразити велику - і просту водночас - красу. Мова тут не стільки про красу пейзажну, скільки про красу внутрішнього світу звичайної людини у її повсякденному бутті. М’яка ліричність і тонка психологія - ось, мабуть, основні риси цих творів. Зрештою, не дивно, що Марко Вовчок вплинула на розвиток не тільки української, а й взагалі на розвиток національних літератур усіх слов’янських народів. Жінки вміють приносити в наш світ красу - і вона, безумовно, була однією з таких жінок. (з однієї анотації)

І невважаючи, що в цьому переліку немає оповідання "Дяк", тим не менше, читаючи його, воно проймає до живого, аж кров стигне в жилах, а дахівка зсувається!..
***
Веде свою мову далі автор...
Цитата
Не знаю от, як вам доводилось - яких бачити дяків по селах, а мені то все траплялося, що як дяк, то й приземок, і сухобразий, і посліпий: сперву загнате у тій семінарії, а там нестатки ймуть, та ще як який піп нагодиться або й попадя, що од його з церкви, а од її з хати гуляй, - то ні з чого дякові підцвітать. А сей Тиміш Іванович не такий - і трохи на їх не походив: се був чоловік зросту і сили ставень, і на вроду не згірший, і на вдачу. Дивлюся я на його, то от неначе б межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь. Стоїть у церкві, то за всіх головою вищий, а гласів зведе, дак і стіни церквові гудуть. Ішовши по селу, кивне кому головою - з усіх голів шапки так і поспадають; чи всміхнеться, чи заговоре - йому і мова, і сміх знімуться, як вітер, одусіль. ("Дяк")

Се, власне, автор так описує свого персонажа Дяк. Як на мене, Марко Вовчок поєднує тут риси майстерного опису Івана Нечуя-Левицького і надзвичайну натуралістичну діткливість, глибинне зворушення та емоційне напруження, що притаманне творам українського пророка Тараса Шевченка. А може, тоді, недарма її, Марко Вовчок, назвали "літературною дочкою" Т. Шевченка...
Валентин
Цитата(Лаврін @ 9.7.2008, 15:18) *

Твори Марка Вовчка загалом - окрім трагічно-комедійного, сатиричного забарвлення - славні своєю ориґінальною, автентичною, "фірмовою" прозою. Прошу зацінити один кавал з нашої байки.

Незрозумілі місця:
- у два кия взяло,
- тиснуть вареники і ліквори, вхоплять/відпустять ліквори,
- натішитися, як пес устудні - ??

Можна припустити, що "взяло у два кия" - це скрутило так, як би хто два кия застромив вам усередину. Хіба так?..

Вареники тиснуть, - то зрозуміло: переївся чолов'яга задужо тих вареників - от і розбух живіт.

А от ліквори тиснуть чи вхопили або відпустили, - то як треба розуміти?
Ліквор, як відомо з медицини, - спинномозкова рідина. (Більше можна прочитати тут і тут.)
Назагал виходить, що ліквор(и) (в нас ще можна почути, як кажуть старші люде - ліґвори) спричинняє і головний біль, і таке явище, як "маю тиск". Тому фразу "ліквори тиснуть" треба розуміти, як те, що болить голова або "є тиск". "Вхопили ліґвори" - то наглий приступ головного болю, "відпустили ліквори" - перестала боліти голова (або як то ще є - бухати в голові).

"Натішуся, як пес устудні" - ??
Устудні - у студні, студень - мороз, устудні - на морозі - ?
Що тут, іронія: натішитися, як пес на морозі - тобто так змерзнути, що й лап-ніг не чути під собою?
Чи, може, тут тре по-іншому якось розуміти?..

Якесь дуже еротичне у вас пояснення на "два киї" ag.gif ae.gif ah.gif ag.gif Два киї - це лещата, - взяло у лещата!!! Первісні лещата - це два киї, звязані між собою. hi.gif
Дмитро
Цитата(Лаврін @ 9.7.2008, 16:18) *

"Натішуся, як пес устудні" - ??
Устудні - у студні, студень - мороз, устудні - на морозі - ?
Що тут, іронія: натішитися, як пес на морозі - тобто так змерзнути, що й лап-ніг не чути під собою?
Чи, може, тут тре по-іншому якось розуміти?..

Дивився текст в електронній бібліотеці. Не знаю, чому в студні написано разом. У студні означає в криниці. Студня - це криниця без цямрин, інакше кажучи - копанка. Слово є і в Словнику.нет.
Лаврін
Цитата(Валентин @ 15.9.2009, 17:36) *
Якесь дуже еротичне у вас пояснення на "два киї" ag.gif ae.gif ah.gif ag.gif Два киї - це лещата, - взяло у лещата!!! Первісні лещата - це два киї, звязані між собою. hi.gif

Валентину подякували за гарне тлумачення "двох київ". А мені "взяло у два киї" чомусь асоціювалося з посадженням у давнину козаків на палю. Ну, може, там хіба турчин міг придумати ДВІ палі. Отакої! acute.gif І зовсім не еротичного відтінку пояснення! ah.gif

Словник гласить:
СТУДЕНЬ, -дня, ч. 1. заст. Грудень. 2. зах. Криниця без зрубу. 3. діал. Холодний вітер.
студень, -дня, -дневі, у -дні; студні, -нів = сі́чень (Правописний словник 1929р. Г. Голоскевич)

В друкованому оригіналі саме так є - устудні (разом). Може, щоб таки розрізнити: не де? - у студні (в криниці), а коли? - устудні, себто "на морозі". От як на кшталт "улітку", "узимку" тощо.
Дмитро
Цитата(Лорейн @ 15.9.2009, 22:08) *

В друкованому оригіналі саме так є - устудні (разом). Може, щоб таки розрізнити: не де? - у студні (в криниці), а коли? - устудні, себто "на морозі". От як на кшталт "улітку", "узимку" тощо.
Гадаю, пане Лорейне, що це просто помилка друку і, як наслідок, сканування. Зворот "użyć jak pies w studni " часто трапляється в польській мові та літературі. Означає він "не зазнати нічого доброго". Ось тут стаття з тлумачного словника польської мови. Марко Вовчок - Ви правильно зрозуміли - висловила іронію. Історія, коли собака потрапив у криницю, найчастіше має нещасливий, фатальний кінець: він борсатиметься та й борсатиметься, аж поки потоне (коли, певна річ, його не порятують).
Цитата(Лаврін @ 9.7.2008, 16:18) *

А от ліквори тиснуть чи вхопили або відпустили, - то як треба розуміти?

До речі, "ліквори" - це також полонізм. Слово "likwor" польською означає "напій (переважно алкогольний)". Словникова стаття тут. Воно цілком відповідає нашому слову "трунок" у першому значенні.
Лаврін
То є файно, Дмитре! good.gif
Це текстова версія — лише основний контент. Для перегляду повної версії цієї сторінки, будь ласка, натисніть сюди.
Русская версия Invision Power Board © 2001-2019 Invision Power Services, Inc.