Форум СЛОВНИК.НЕТ

Привіт, гостю ( Вхід | Реєстрація )

 
Відповісти в цю темуВідкрити нову тему
> Свічечка мерехтить
ласочка
повідомлення 26.11.2011, 8:49
Повідомлення #1


Коректор пильний
****

Група: Користувачі
Повідомлень: 260
Реєстрація: 17.6.2009
Користувач №: 3 327
Подякували: 602



Репутація:   11  


Свічечка мерехтить .
Мамо, я хочу їсти.
Що тобі, золотий?
Супчику, м'яска, тістечка?
Я не скажу тобі -
Свічка промовисто світить - ,
Як в той далекий рік,
їсти хотіли діти.
Я пригорну тебе.
Богу щиро подякую,
Ти хлібчик самачно гризеш:
-Мамо, чому ти заплакана?.
Подумки полечу:
ти зачекай, рідненький.
Коло стіни плачу
Хлопчик стоїть маленький.
Рученька: тьотю дай.
- Супчику, м'яска, тістечка?
Ти говориш про рай,
а я просто хочу - їсточки.
І я винувато стою -
В долонях ні хліба, ні солі
Серце своє віддаю
Хлопчик іде поволі,
Рука до мене тремтить,
сили взяти не має.
Хлопчику: чорна нитка
нас з тобою єднає.
Через роки і дні
Якесь почуття провини,
Наче я взяла хліб
У тої малої дитини.
Мамо, чого сльоза?
На відкуси скоринку
Дай Боже, щоб ти не знав,
Того що хлопчик той, синку.
Господи, не допусти
і віднеси до раю
Хлібчика дітям тим,
Що досі його чекають . (Автор Галя Білик).


--------------------
Є лише дві цінності, які ми можемо передати своїм дітям. Одна з них - коріння, інша крила.


Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Selyd
повідомлення 26.11.2011, 12:15
Повідомлення #2


Тлумач талановитий
******

Група: Користувачі
Повідомлень: 652
Реєстрація: 18.5.2010
Користувач №: 4 182
Подякували: 1255



Репутація:   2  


Цитата(ласочка @ 26.11.2011, 9:49) *

Свічечка мерехтить .
...
Хлібчика дітям тим,
Що досі його чекають . (Автор Галя Білик).

Пані, Ласочко, спасибі за ці слова.

Розказую мамі, що в філармонії слухали молодого тенора Момота.
Матір кажуть - Це з наших. В голодомор Момоти майже всі вимерли.
В основному були баси від Бога. Дядьки за 100 кілограм.
- Який голодомор? Мені 23 і я нічого не чув про цю масакру.
А потім в розмові слова, які я ні від кого не чув, які могла сказати
тільки закорінена в український етнос людина
- Роди вимерли, про рід розказати нікому.
З реакції матір я більше ніколи не питав про голодомор. Не міг.


Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення

Відповісти в цю темуВідкрити нову тему
1 люд. читає цю тему (гостей: 1, прихованих користувачів: 0)
Користувачів: 0

 



Текстова версія Зараз: 21.7.2018, 21:41