Свічечка мерехтить Опції

[ласочка]

Свічечка мерехтить .
Мамо, я хочу їсти.
Що тобі, золотий?
Супчику, м'яска, тістечка?
Я не скажу тобі -
Свічка промовисто світить - ,
Як в той далекий рік,
їсти хотіли діти.
Я пригорну тебе.
Богу щиро подякую,
Ти хлібчик самачно гризеш:
-Мамо, чому ти заплакана?.
Подумки полечу:
ти зачекай, рідненький.
Коло стіни плачу
Хлопчик стоїть маленький.
Рученька: тьотю дай.
- Супчику, м'яска, тістечка?
Ти говориш про рай,
а я просто хочу - їсточки.
І я винувато стою -
В долонях ні хліба, ні солі
Серце своє віддаю
Хлопчик іде поволі,
Рука до мене тремтить,
сили взяти не має.
Хлопчику: чорна нитка
нас з тобою єднає.
Через роки і дні
Якесь почуття провини,
Наче я взяла хліб
У тої малої дитини.
Мамо, чого сльоза?
На відкуси скоринку
Дай Боже, щоб ти не знав,
Того що хлопчик той, синку.
Господи, не допусти
і віднеси до раю
Хлібчика дітям тим,
Що досі його чекають . (Автор Галя Білик).

[Selyd]

Свічечка мерехтить .
...
Хлібчика дітям тим,
Що досі його чекають . (Автор Галя Білик).

Пані, Ласочко, спасибі за ці слова.

Розказую мамі, що в філармонії слухали молодого тенора Момота.
Матір кажуть - Це з наших. В голодомор Момоти майже всі вимерли.
В основному були баси від Бога. Дядьки за 100 кілограм.
- Який голодомор? Мені 23 і я нічого не чув про цю масакру.
А потім в розмові слова, які я ні від кого не чув, які могла сказати
тільки закорінена в український етнос людина
- Роди вимерли, про рід розказати нікому.
З реакції матір я більше ніколи не питав про голодомор. Не міг.