Форум СЛОВНИК.НЕТ

Привіт, гостю ( Вхід | Реєстрація )

6 сторінок V « < 4 5 6  
Відповісти в цю темуВідкрити нову тему
> Роковини...
Танка
повідомлення 7.11.2012, 15:59
Повідомлення #101


Моволюб
********

Група: Модератори
Повідомлень: 1 889
Реєстрація: 4.3.2009
З: м.Луганськ
Користувач №: 3 123
Подякували: 5559



Репутація:   22  


7 листопада 1936 року народився Микола Вінграновський (помер 27 травня 2004 року) - український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет.

Цитата
Вже все прощально. Я боюсь.
Боюсь учора і сьогодні.
Боюсь, що сам собі назвусь
Таким, як був, як є, як - годі.

Яке блюзнірство, Боже мій!
Яке блюзнірство захололе!
Будь проклят, о пузата доле,
Тих ситих слів неситий рій.

Народе мій, як добре те,
Що ти у мене є на світі.
Не замело? Не замете.
Була б колиска - будуть діти.


Микола Вінграновський

1965


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Танка
повідомлення 7.12.2012, 7:36
Повідомлення #102


Моволюб
********

Група: Модератори
Повідомлень: 1 889
Реєстрація: 4.3.2009
З: м.Луганськ
Користувач №: 3 123
Подякували: 5559



Репутація:   22  


7 грудня 1936 року помер Василь Стефаник (народився 14 травня 1871 року) - український письменник, один з найвидатніших новелістів світу.


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Танка
повідомлення 12.12.2012, 7:43
Повідомлення #103


Моволюб
********

Група: Модератори
Повідомлень: 1 889
Реєстрація: 4.3.2009
З: м.Луганськ
Користувач №: 3 123
Подякували: 5559



Репутація:   22  


12 грудня 1902 року помер Павло Грабовський (нар. 11 вересня 1864 року) - український поет-лірик, публіцист, перекладач.
Цитата
Павло Грабовський
До українців

Українці, браття милі,
Відгукніться, де ви є;
Чи живі ще, чи в могилі
Давня слава зогниє?


Чи покраща доля наша,
Мине сором, що вкрива;
Чи до краю спита чаша,—
Рабства чаша вікова?


Гей, докупи, певні діти!
Всіх веде мета одна:
Шлях любові та освіти
Нас навіки поєдна!





Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Танка
повідомлення 22.12.2012, 8:50
Повідомлення #104


Моволюб
********

Група: Модератори
Повідомлень: 1 889
Реєстрація: 4.3.2009
З: м.Луганськ
Користувач №: 3 123
Подякували: 5559



Репутація:   22  


22 грудня 1833 року народилася Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська) - одна з перших жінок-письменниць в українській літературі, спадкоємиця Т.Шевченка, який називав її своєю "донею".
Писала українською, російською, французькою мовами. Перекладач.
Цитата
Хто читав українського Марка Вовчка, той, хоч би який запеклий теоретик, напевно, напевно стоятиме під впливом чару й розкішності його чудової мови. При всій простоті й популярності вона дуже багата лексиконом і незрівнянно мелодійна.
Іван Франко


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Танка
повідомлення 29.12.2012, 12:55
Повідомлення #105


Моволюб
********

Група: Модератори
Повідомлень: 1 889
Реєстрація: 4.3.2009
З: м.Луганськ
Користувач №: 3 123
Подякували: 5559



Репутація:   22  


29 грудня 1926 року помер Райнер Марія Рільке - видатний австрійський поет-символііст.
Цитата
"...поезії - не те, як про них думають, не почуття (що приходятьдосить рано), - це досвід. Заради одного вірша треба побачити багато міст, людей та речей, треба збагнути звірів, треба відчути, як літають птахи, й пізнати жест, що ним малі квіти розкриваються вранці. Треба вміти згадати дороги незнаних країв, неждані спіткання й задовго передбачувані розлуки, - ще непізнані дні дитинства..."
Райнер Марія Рільке

Український читач мав змогу ознайомитися з неперевершеною творчістю Рільке у нещодавно виданій видавництвом "Либідь" (Київ) книжціі "Сто поезій" у перекладах визначного українського поета і перекладача Мойсея Фішбейна.
Цитата
Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХІХ

Змі́ни у світові – де
змінна хмарина,
вседосконалості жде
днина старинна.

Змінений поступ наспі́в,
більшання гоже
матиме твій первоспів,
з лірою Боже.

Непізнавання страждань,
ані любові, ущерть
повнить оддалена смерть

аж до нестями.
Пісня освячує хлань
понад краями.

Переклад Мойсея Фішбейна


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Дмитро
повідомлення 29.12.2012, 14:30
Повідомлення #106


Мандрівець країною слів
********

Група: Модератори
Повідомлень: 1 402
Реєстрація: 18.8.2009
Користувач №: 3 402
Подякували: 5460



Репутація:   28  


Цитата(Танка @ 29.12.2012, 12:55) *

Український читач мав змогу ознайомитися з неперевершеною творчістю Рільке у нещодавно виданій видавництвом "Либідь" (Київ) книжціі "Сто поезій" у перекладах визначного українського поета і перекладача Мойсея Фішбейна.

Тут теж є невеличка колекція віршів Райнера Марії Рільке у перекладі Миколи Бажана, Миколи Лукаша, Василя Стуса та ін. Деякі вірші мають кілька варіантів перекладу. Як-от "Осінній день":
Цитата
Осінній день
(Переклав Михайло Орест)

Час, Господи! Дай літу відійти!
Клади на сонячний годинник тіні
I по долині вітер розпусти.

Звели плодам доспіти в яснім саді;
Дай їм ще два погожі дні і влий
Останній сік, солодкий і густий,
У ягоди важкого винограду.

Безхатній нині — не віднайде хати,
Самотній нині — довго буде ним;
Не спати буде він, листи писати
I неспокійно по саду блукати,
Де листя мчиться натовпом глухим.


Осінній день
(Переклав Микола Бажан)

Мій Боже, час! Вже літо стало ярим.
На сонячний годинник довгу тінь
накинь і вітер простели над яром.

Звели останнім ягодам оцим
ще наливатись, дай їм трохи строку,
щоб геть дозріти, щоб солодкість соку
відтак вином зробилася тяжким.

Хто був бездомний, той не знайде дому,
не збудеться самітник самоти,
не спатиме, читатиме, листи
почне писать чи вийде в парк брести
уздовж алей по листю ворушкому.


Осінній день
(Переклав Василь Стус)

Вже збігло літо. Господи, твори:
тепер затінюй соняшний годинник
і на долини напусти вітри.

Ще подаруй для літа кілька днів,
нехай останній плід іще дозріє
і виповниться соком. Заяріє
останнім хмелем в ярому вині.

Та вже бездомний хати не зведе,
самотній — весь свій вік самотнім буде,
безсонний — слатиме листи між люди
і неспокійно сновигати десь
алеями, де шерех листя всюди.


Осінній день
(Переклав Мойсей Фішбейн)

Час, Боже. Безмір літньої пори.
Кинь горню тінь на сонячний годинник,
понад полями вивільни вітри.

Звели плодам зливатися в одно,
дай цим плодам ще дві спекотні днини,
дай стиглости, солодкі крапелини
дай обернути на важке вино.

Бездомний вже не матиме житла.
Самотній завше буде в самотині,
писатиме листи свої осінні,
брестиме там, де жовта кушпела
оповила алеї безгомінні.


Осінній день
(Переклав Ігор Андрущенко)

Вже, Боже, час. Бо літа вщерть було.
Тінь поклади на сонячний годинник.
Хай котить вітерець над нивами тепло!

З два дні лиши: нехай дойдуть плоди,
що не достигли до призначеного строку, –
і у вино важке їх золотого соку
останню краплю бережно зціди.

Хто не замешкав десь, не матиме й кутка.
Самотньому ж залишиться отрута
нічниць тяжких і дні мов пута,
і поведе його теплом свого листка
в осінній день алея призабута.


Осінній день
(Переклав Михайло Москаленко)

Час, Боже! Йде велике Літо в путь.
Окрий же тінню сонячний годинник,
І хай вітри твої на доли дмуть.

Звели останнім кетягам одно:
Дозріти. Довшого вділи їм строку
Для стиглості, щоб солодощі соку
Перебродили на важке вино.

Бездомному вже дому не знайти.
Самотній — самоти вже не здолає,
Не спатиме, читатиме, листи
Писатиме чи вийде в парк брести
Алеями, де листя опадає.


--------------------
Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою (Наполеон).


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Зима
повідомлення 8.1.2013, 9:07
Повідомлення #107


Студент досвідчений
***

Група: Користувачі
Повідомлень: 124
Реєстрація: 5.1.2010
З: Кривий Ріг
Користувач №: 3 822
Подякували: 277



Репутація:   3  


Два дні назад українці святкували день народження українського поета
Володимира Михайловича Сосюри, а сьогодні день його світлої пам'яті.

І знову дні руді та бурі,
Такі щасливі та сумні!..
Ми не обернемо на бурі
Свої ридання і пісні.

Невже не згине доля клята,
Щоб не казали вже про нас,
Що ми наївні, як телята,
У цей важкий грозовий час?

Невже не можна, мій народе,
Усім сказать, що ти є ти,
Що страшно нам на тихі води
Через кістки твої іти...

*****

,..Любіть Україну - у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну...




Сьогодні день народження великого сина українського народу Василя Симоненка.

Люди прекрасні
Земля - мов казка.
Кращого сонця ніде нема.
Загруз я по серце
У землю в'язко.
Вона мене цупко трима.
І хочеться бути дужим,
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити
І жить!
Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
- Їх на землі не було...

Він знаходив такі сердечні слова для своїх віршів, що деякі стали любимими в народі піснями...

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синові гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.
Лоскотали крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям...


Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
IgorKo
повідомлення 25.1.2013, 7:43
Повідомлення #108


Коректор пильний
****

Група: Користувачі
Повідомлень: 202
Реєстрація: 18.6.2010
З: колиска сонця, дощу, вітру і снігу дім
Користувач №: 4 245
Подякували: 473



Репутація:   3  


Агата́нгел Юхи́мович Кри́мський або Агафа́нгел Юхи́мович Кри́мський (15 січня 1871 — 25 січня 1942)
український історик, письменник і перекладач кримськотатарського походження, один з організаторів Академії Наук України (1918). Літературний псевдонім А. Хванько.

Велику увагу приділяв дослідженню історії української мови і літератури, фольклору, етнографії. Кримський — автор праць:
«Українська граматика» (2 тт., 1907-08),
«Нариси з історії української мови» (1922, у співавторстві з О. Шахматовим)
«Звенигородщина. Шевченкова батьківщин з погляду етнографічного та діалектологічного»
Редактор першого тому «Академічного словника» (1924).

Агатангел Юхимович Кримський вважається одним з найвидатніших орієнталістів в історії світової філологічної науки.

Джерело
http://uk.wikipedia.org/


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Танка
повідомлення 30.1.2013, 12:52
Повідомлення #109


Моволюб
********

Група: Модератори
Повідомлень: 1 889
Реєстрація: 4.3.2009
З: м.Луганськ
Користувач №: 3 123
Подякували: 5559



Репутація:   22  


30 січня 1930 року народився Володимир Зіновійович Нестайко, письменник, класик сучасної української дитячої літератури.
Автор трилогії «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо» [1964], «Незнайомець з 13-ї квартири» [1966], «Таємниця трьох невідомих» [1970]), трилогії "В країні сонячних зайчиків" і ще багатьох повістей і оповідань для дітей.

Основна тематика творів В. Нестайка — життя школярів, формування духовного світу дітей. Всеволод Зіновійович говорив, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна, тому й став він дитячим письменником, щоб у творах повертатись у дитинство, догратись, досміятись...




Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Танка
повідомлення 6.2.2013, 10:09
Повідомлення #110


Моволюб
********

Група: Модератори
Повідомлень: 1 889
Реєстрація: 4.3.2009
З: м.Луганськ
Користувач №: 3 123
Подякували: 5559



Репутація:   22  


6 лютого 1985 року померла Наталя Забіла, українська письменниця, поетеса.

Наталя Львівна Забіла народилася 5 березня 1903 р. в місті Санкт-Петербурзі (тоді — Петербург) у дворянській родині. Її батько був сином академіка-скульптора П.П. Забіли та троюрідним племінником українського поета, друга Т. Шевченка Віктора Забіли. Батькова рідна тітка була дружиною російського художника М.М. Ге.

Творчий доробок Наталі Забіли характеризується різноманітністю тем і жанрів. Не випадково український поет Валентин Бичко назвав її творчість «материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою».

У 1972 р. за фантастичну п’єсу «Перший крок» та драматичну поему «Троянові діти» Наталя Забіла першою в Україні була удостоєна премії ім. Лесі Українки.

У творчому доробку письменниці є чимало перекладів: переспів «Слова о полку Ігоревім», казки О. Пушкіна, вірші М. Некрасова, М. Лермонтова, К. Чуковського, С. Маршака, С. Михалкова та інших поетів.

Своє вагоме слово сказала Наталя Забіла і в поетичній публіцистиці для дітей, і в теоретичних розвідках з проблем дитячої літератури. Довгий час вона очолювала Харківську письменницьку організацію, редагувала популярний дитячий журнал «Барвінок», багато років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України.


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Зима
повідомлення 10.3.2013, 15:35
Повідомлення #111


Студент досвідчений
***

Група: Користувачі
Повідомлень: 124
Реєстрація: 5.1.2010
З: Кривий Ріг
Користувач №: 3 822
Подякували: 277



Репутація:   3  


Реве та стогне Дніпр широкий


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Зима
повідомлення 10.3.2013, 23:44
Повідомлення #112


Студент досвідчений
***

Група: Користувачі
Повідомлень: 124
Реєстрація: 5.1.2010
З: Кривий Ріг
Користувач №: 3 822
Подякували: 277



Репутація:   3  


Цитата
У селі Моринці на Черкащині місцевій громаді заборонили святкувати 199-річчя з дня народження поета Тараса Шевченка.

Про це заявив на своїй сторінці в Facebook нардеп від "Батьківщини" Олександр Бригинець, який у суботу відвідав Моринці, де народився Шевченко.

"Приїхав у Моринці. Місцева громада розповіла, як сьогодні влада святкувала 199-річчя із дня народження Шевченка. Нагнали міліції, більше ніж гостей (громада каже, що було 2 взводи), місцевому хору не дали можливості заспівати, а моринським школярам прочитати вірші Шевченка, мотивуючи це тим, що Шевченко писав революційні вірші, а це зараз недоречно", - написав опозиціонер.

"Голова с. Моринці заборонив місцевій громаді святкувати День народження Шевченка. Цікаво, що офіційні святкування проходили о 7.30 ранку. Народ обурений діями влади. А найбільше тим, що Шевченко знову виявився забороненим поетом у Моринцях", - додав він.


У рідному селі Шевченка його вірші заборонили як революційні


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Зима
повідомлення 20.3.2013, 10:40
Повідомлення #113


Студент досвідчений
***

Група: Користувачі
Повідомлень: 124
Реєстрація: 5.1.2010
З: Кривий Ріг
Користувач №: 3 822
Подякували: 277



Репутація:   3  


Вчора був день народження визначної для поетичного світу України постаті,
Максима Тадейовича Рильського,
він народився 19 березня 1895 року в Києві
Ось якими словами Максим Тадейович звертався до поета:

Як мисливець обережний,
Звіробійник довголітній,
Посивілий слідопит
Прилягає теплим ухом,
Щоб почути шум далекий,
До ласкавої землі,-

Так і ти, поете, слухай
Голоси життя людського,
Нові ритми уловляй
І розбіжні, вільні хвилі,
Хаос ліній, дим шукання
В панцир мислі одягни.

Так, як лікар мудру руку
Покладе на пульс дитині
І в бурханні хорих жил
Бачить нам усім незримий
Поєдинок невловимий
Поміж смертю та життям,-

Так і ти, поете, слухай
Голоси і лживі, й праві,
Темний гріх і світлий сміх
І клади не як Феміда,
А з розкритими очима
На спокійні терези.


І такими до читача:

Читачу! Вглибися у те,
Чим я свою пісню зогрів,
І,може, почуєш ти щось,
Що більше од згуків і слів.

І, може, як птах в вишині,
Побачивши брата свого,
Затужить твій стомлений дух
І кине свій клич до мого!

Побачиш ти в пісні моїй
Луну своїх власних надій...
Читачу! Поглянь, усміхнись:
Я твій, я не вмер, я живий!

Зображення

До дня народження Ліни Костенко:

Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ, мистецтвознавець:

- Україна - дуже цікава країна. З особливою боку. Мова йде про те, що вона впродовж століть, зокрема, в минулому столітті, накопичила величезну кількість різної, як кажуть розумні люди, міфології, а взагалі-неправди. У цьому завинили не лише ті, в чиїх руках була наша країна, але й серед інших і ті, хто був у літературі і гуманітарній сфері взагалі. Так от для мене Ліна Костенко - явище, альтернативне тій неправді. Відверто кажучи, це - унікально. І не тільки в українській літературі, а й у світовій. Нічого не поробиш. Великі «патрони» могли спіткнутися і сказати неправду. Ліна Василівна завжди говорила тільки правду. Я говорю про неї як про Поета і громадянина. Дивлячись на це унікальне явище, згадуєш славнозвісні Шевченкові слова: «Ми просто йшли. У нас нема зерна неправди за собою ». Ліна Костенко цілком може бути співавтором цих значних слів.

Зображення

Зображення

Зображення

Зображення

Повідомлення відредагував Дмитро - 20.3.2013, 23:14


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Зима
повідомлення 5.10.2013, 22:22
Повідомлення #114


Студент досвідчений
***

Група: Користувачі
Повідомлень: 124
Реєстрація: 5.1.2010
З: Кривий Ріг
Користувач №: 3 822
Подякували: 277



Репутація:   3  


5 жовтня 1909 року народився Богдан-Ігор АНТОНИЧ,
український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.
Автор збірок поезій «Привітання життя», «Велика гармонія», «Три перстені», «Книга Лева».

КРАЇНА БЛАГОВІЩЕННЯ

Завія зЕлені, пожеже зЕлені,
і квіття курява, і солов’їні схлипи.
Столи весільні — ох — столи не встелені,
і бджіл тьма-темрява, і молитовні липи.

В ромашок спів слимак дороги ввився круто,
і ранку кіш, що в ньому птаха — сонця помах.
Задума — не задума, смуток і не смуток,
це на країні цій трагічна папілома.

Мов два дракони, сонце й місяць, зорі-галич,
і білі села, й білий жар, і білість куряв.
Шевченко йде — вогонь, людина, буря —
і дивиться в столітню далеч:

в вогні пробуджена
князівна.

Хай на очах землі печать — тьми чорна штольня!
І день не день, і ніч не ніч, і спів не віщий нам.

О земле, земле батьківська, клятьбо бездольна,
моя країно благовіщення!

10 березня 1936


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Зима
повідомлення 21.6.2015, 14:17
Повідомлення #115


Студент досвідчений
***

Група: Користувачі
Повідомлень: 124
Реєстрація: 5.1.2010
З: Кривий Ріг
Користувач №: 3 822
Подякували: 277



Репутація:   3  


21 червня 1890 в Нагуєвичах біля Дрогобича народився Петро Іванович Франко, український педагог, письменник, науковець, журналіст, працював на громадських засадах в Науковому товаристві ім. Шевчен­ка та викладачем таємного українсь­кого університету.
Зображення
Автор:
підручників шведської руханки (зарядки), історії і теорії руханки
історичних оповідань,
спогадів «Іван Франко зблизька» (1937)
кіносценарію за повістю «Борислав сміється» та ін.

Як письменник Петро Франко - єдиний з Франкового роду до цього часу - виявив досить потужно художній талант, написавши ряд оригінальних повістей, оповідань, п'єс, дитячих нарисів, які у свій час користувалися популярністю, але сучасному читачеві маловідомі через півстолітнє замовчування імені самого автора ( "Від Стрипи до Дамаску», «Пригоди четаря УСС", "В пралісах Бразилії", "Дядько шкі­пер» та ін.). Тільки в наш час привідкриваються нові сторінки його дуже оригінальної і різностильової прози з інтригуючими сюжетами, що сягають то пустель, то льодовиків, то морських просторів, то напівфантастичних авторських уявлень, то глибоко інтимних людських почуттів. Він рівнявся на європейські виміри, але обов'язково з українським героєм.

Щодо франкознавчих дослі­джень, то Петро Іванович проявив себе теж як глибокий аналітик, вмі­лий критик, досвідчений дослідник, продовжувач батьківських тради­цій, а також пропагандист його ідей.

Петро Франко переклав поль­ською мовою поеми Івана Франка «Іван Вишенський»та «Мойсей» (не опубліковані).

З початком радянсько-німецької війни у червні 1941 вивезений радянською владою зі Львова на схід. Загинув 28 червня 1941 року при спробі втечі з поїзда на станції Прошова біля Тернополя. За іншими даними, загинув в катівнях НКВД влітку того ж року.


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Зима
повідомлення 3.12.2015, 12:39
Повідомлення #116


Студент досвідчений
***

Група: Користувачі
Повідомлень: 124
Реєстрація: 5.1.2010
З: Кривий Ріг
Користувач №: 3 822
Подякували: 277



Репутація:   3  


Полтава сьогодні святкує...

Андрій Головко народився 3 грудня 1887р. в с. Юрки на Полтавщині в заможній селянській родині.

Цитата
Прочитаєш, почуєш чи й так спаде на пам'ять ім'я Андрія Головка —
і в уяві одразу вималюється смарагдовий полтавський степ з Великим шляхом,
селами понад Пслом і вітряками в гарячому пшеничному мареві.

І вчувається, як на світанку загримотить месницький бій у Михнівці, й упаде на столочене зело хлопчик у драному картузику — Пилипко, що в нього очі, «наче волошки в житі».

А то уявиться ще Оксана в червоній хустинці, що повертається з поля зі своєю великою таємницею в сполоханому серденяті.

А від Ганівки тим часом немовби простує Давид Мотузка, і ліс йому з-поза Псла посилає спомин про партизанські будні за денікінщини...

Таку магію має оте ім'я ;— Андрій Головко.
Окресляться в пам'яті згадані образи, і, мов пісня з далеких літ дитячих, обізветься бджолиним гомоном степ, зашумить тихенько стиглими колосками: ш... ш... З цього степу і прийшов у літературу Головко, обвіяний пахощами рідних просторів і м'ятних левад, перехрещених шляхами-дорогами на Полтаву, Лубни, Кременчук, Кобеляки, Лохвицю, помережаних стрічками лагідних річок — Псла, Ворскли, Сули...
http://www.ukrlit.vn.ua/biography/golovko.html

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в сотенному містечку Чорнухи на Полтавщині в простій козацькій сім’ї.

До яких би жанрів не вдавався Сковорода, він завжди постає перед нами філософом, бо його думка повсякчас лине за границю видимого світу. У своїх творах він на манір Платона й неоплатоніків учив про дві природи всього, що існує: видиму й невидиму. Невидиму природу філософ окреслював, як те, що є «в дереві справжнім деревом, у траві травою, в музиці музикою, у будинку будинком…».
Натомість видима природа — це не що інше, як тінь природи невидимої.
«Єство, що обіймає все, — каже Сковорода в трактаті “Силен Алківіада”, —
не має меж, так само не має меж і цей світ, бувши його тінню.
Світ є скрізь і повсякчас біля свого єства, наче тінь біля яблуні.
Зрештою, вони тільки тим і різняться, що дерево життя стоїть собі та й стоїть, а тінь маліє — то перебігає, то народжується, то зника, — вона ж бо є ніщота».
У річищі платонізму Сковорода трактує й питання естетики. На його думку, прекрасне — це ідеї речей,
а потворне — наслідок втрати ідеями тотожності собі, тобто наслідок їхнього віддзеркалення в мінливій матерії. Наприклад, малярська картина складається з невидимого малюнка та видимої фарби. «Фарба, — каже Сковорода, — то не що інше, як порох і порожнеча; малюнок, чи пропорція та розташування фарб, — ось де сила». Філософ може окреслювати джерело краси також за допомогою понять «міра» або «ритм». У музикантів, зазначав він, «міра в ході співу називається темпо… Темпо в русі планет, у механізмі годинника та в музичному співі — це те саме, що й малюнок у фарбах».

Однак центральне місце у філософії Сковороди посідає людина. Це означає, що питання теорії буття, пізнання чи естетики підпорядковані тут антропологічній проблематиці.
А в самій сковородинській антропології головну роль відіграє поняття «внутрішньої людини», захованої в зовнішній так, як ідея в матерії.
«Стань же, коли твоя ласка, на рівній місцині, — каже один із персонажів «Діалогу про стародавній світ», — та й звели поставити довкола себе віночком сотню дзеркал. Тоді зразу побачиш, що один твій тілесний бовван володіє сотнею залежних від нього образів. А як тільки прибрати дзеркала, усі копії миттю сховаються у своєму єстві, або оригіналі, неначе гілля у своєму зерняті. Тим часом сам наш тілесний бовван є не чим іншим, як тінню справжньої людини. Це твориво, на манір мавпи, перекривляє невидиму й непроминальну силу та божество тієї людини, чиїми дзеркальними тінями є всі наші боввани, котрі то з’являються, то щезають, тоді як правда Господня стоїть вовіки непорушна, укріпивши свій діамантовий вид — вмістилище незліченних піщинок наших тіней...»

«Григорій Сковорода – це останній Будда знервованого ренесансу» (А. Сіренко)

13 грудня у Національному літературно-меморіальному музеї Григорія Сковороди вдруге відбудуться «Андріївські вечорниці у садибі Андрія Ковалівського»
http://incognita.day.kiev.ua/virtualna-eks...-skovorodi.html


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення

6 сторінок V « < 4 5 6
Відповісти в цю темуВідкрити нову тему
1 люд. читає цю тему (гостей: 1, прихованих користувачів: 0)
Користувачів: 0

 



Текстова версія Зараз: 19.4.2018, 17:35