Форум СЛОВНИК.НЕТ

Привіт, гостю ( Вхід | Реєстрація )

 
Відповісти в цю темуВідкрити нову тему
> Блюдитеся біса полуденного, Епіграф до вірша Франка
Валентин
повідомлення 21.6.2012, 19:29
Повідомлення #1


Людина-енциклопедія
********

Група: Користувачі
Повідомлень: 1 511
Реєстрація: 28.10.2007
З: м.Хмельницький
Користувач №: 694
Подякували: 1648



Репутація:   8  


Допоможіть знайти текст
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Дмитро
повідомлення 21.6.2012, 20:16
Повідомлення #2


Мандрівець країною слів
********

Група: Модератори
Повідомлень: 1 402
Реєстрація: 18.8.2009
Користувач №: 3 402
Подякували: 5459



Репутація:   28  


На жаль, пане Валентине, в Інтернеті не знайшов. Зісканував:
Цитата
БЛЮДИТЕСЯ БѢСА ПОЛУДЕННАГО

Струєю різнобарвною
По тротуарі плив та плив
Потік людський, а літній пал
Усіх до поспіху наглив.
Дванадцята ударила,
Іще збільшився сонця вар,
В повітрі затремтіло щось —
Чи втома дивная, чи чар.
Я смугою тінистою
На другім тротуарі йду
І течію барвистую
Байдужим поглядом веду.
І враз мій зір спинивсь на мить
На білій постаті дрібній,
Що тихо йшла в противний бік
В палючій пасмузі літній.
Зирнула, вгледіла мене
І стала, вхопилась за грудь,
І півотворені уста,
Здається, віддиху жаждуть.
І звільна поверта лице
До мене, біле, наче сніг,—
Мене кольнуло в серце щось,
Я похиливсь, пішов, побіг.
Іду — і думка блиснула:
«Невже направду се вона,
Моя колишняя любов,
Моя богиня осяйна?!»
Я напруго вернувсь назад
І оком по юрбі веду:
Он тут би бути їй... Нема.
А може, онде? Ні сліду!
Біжу щодуху. Серце б'єсь...
Зір сквапно ловить кожду стать,
Та білої з сніжним лицем
Ані слідочка не видать.
І, весь задиханий, я став.
І зимний піт з чола потік,
І думка блиснула: «Вдурів!
Вона ж умерла, нині рік!»
Я тямлю смерть її. Шпиталь.
Гарячка... Кашель... Хрипота ..
Худенький трупик в білому...
І згірдний буркіт: «А, се та!»
І жах мене проняв під сим
Палючим сонцем, в тій юрбі
Живій, що все плила й плила
Й мене несла кудись в собі.
Та в серці я на все життя
Болючий той укол поніс...
Отак із мене без пуття
Закпив собі південний біс!

Текст подано за виданням:
Іван Франко. Вибрані твори у трьох томах Том перший. — К.: Дніпро, 1973. — 760 с.


--------------------
Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою (Наполеон).


Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення

Відповісти в цю темуВідкрити нову тему
1 люд. читає цю тему (гостей: 1, прихованих користувачів: 0)
Користувачів: 0

 



Текстова версія Зараз: 16.1.2018, 11:32