Форум СЛОВНИК.НЕТ

Привіт, гостю ( Вхід | Реєстрація )

 
Відповісти в цю темуВідкрити нову тему
> Сьогодні день народження Ліна Костенко, Ліна Костенко
Валентин
повідомлення 19.3.2012, 11:48
Повідомлення #1


Людина-енциклопедія
********

Група: Користувачі
Повідомлень: 1 511
Реєстрація: 28.10.2007
З: м.Хмельницький
Користувач №: 694
Подякували: 1648



Репутація:   8  


http://www.facebook.com/photo.php?fbid=307...e=1&theater


Подякували:
Користувач в офлайніКартка користувачаВідправити особисте повідомлення
Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення
Мавка
повідомлення 19.3.2012, 13:25
Повідомлення #2


Гість









    


Покремсали життя моє на частки,
на тьмяну січку слів і суєти.
А серце виривається із пастки —
у нетрі дум, під небо самоти.
У мовчазливу готику тополі,
в труда одухотворену грозу.
Я трохи звір. Я не люблю неволі.
Я вирвуся, хоч лапу відгризу.

***
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила

Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.

Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не пісня,
А квіти, кинуті тобі,
А квіти, кинуті тобі...

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила,
Я ще ніколи не пила...

***
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність.


Повернутися на початок сторінки
+Відповісти з цитуванням даного повідомлення

Відповісти в цю темуВідкрити нову тему
2 люд. читає цю тему (гостей: 2, прихованих користувачів: 0)
Користувачів: 0

 



Текстова версія Зараз: 20.5.2018, 15:32